Ключові висновки

У квітні 2026 року доходи Росії від експорту викопного палива зросли на 4% порівняно з попереднім місяцем, досягнувши 733 млн євро на день. Це найвищий рівень її місячних доходів за два з половиною роки. Зростання доходів відбулося попри падіння обсягів експорту на 7%.
Доходи від експорту російської сирої нафти у квітні загальмувались, скоротившись на 9% проти березня. Хоча порівняно з аномально високими березневими доходами спостерігалося їх падіння, доходи у квітні 2026 року все ж перевищували лютневі показники на 68% та доходи у квітні 2025 року на 44%. Скорочення ж зумовлювалось насамперед зниженням обсягів морського експорту сирої нафти, на 24%, як порівняти з попереднім місяцем, після ударів українських безпілотників по експортній інфраструктурі Росії.
Потоки нафти через трубопровід «Дружба», який транспортує російську сиру нафту до Угорщини та Словаччини, відновилися 23 квітня після майже трьох місяців простою, забезпечивши Росії дохід у розмірі 27 млн євро на день.
У квітні в портах ЄС було розвантажено вісім партій нафтопродуктів, що їх НПЗ виробили, використовуючи російську сиру нафту, і що їх рекомендації ЄС визначають як високоризикові.
У квітні імпорт російського ЗПГ Китаєм (379 млн євро) та Японією (163 млн євро) різко зріс порівняно з попереднім місяцем: на 32% та 57% відповідно.
Імпорт Китаєм російської сирої нафти марки Sokol збільшився на 36% проти березня, до найвищого обсягу за понад два роки.
У квітні 2026 року підсанкційні «тіньові» танкери перевезли найбільшу частку експорту російського викопного палива за всю історію спостережень, 54%. Ще 44% обсягу транспортували танкери країн G7+, а решту — непідсанкційні «тіньові» танкери.
У квітні 2026 року, станом на кінець місяця, 47 «тіньових» суден ходили під чужими прапорами. 16 із цих суден (34%), схоже, простоюють, за понад шість місяців не завантаживши жодного вантажу. Ще п’ять суден під чужими прапорами у квітні доставили російської сирої нафти та нафтопродуктів на суму 236 млн євро.
Неодноразові удари українських безпілотників по НПЗ в Туапсе, що належить «Роснефті» і є п’ятим за величиною об’єктом експорту нафтопродуктів у Росії, сприяли падінню обсягів експорту нафтопродуктів з січня по квітень 2026 року на 65%, як порівняти з аналогічним періодом попереднього року.

Тенденції щодо загального доходу від експорту

У квітні 2026 року доходи Росії від експорту викопного палива зросли на 4% порівняно з попереднім місяцем до 734 млн євро на день, хоча обсяги експорту при цьому знизились на 7%.
Доходи Росії від експорту сирої нафти впали на 9%, як порівняти з березнем, до 374 млн євро на день. Попри різке зростання ціни на російську сиру нафту, удари українських безпілотників по експортній інфраструктурі Росії призвели до падіння обсягів морського експорту нафти на 24%, що спричинило зниження її доходів.
Через відновлення поставок південною гілкою нафтопроводу «Дружба» до Угорщини та Словаччини 23 квітня експорт російської сирої нафти трубопроводами зріс на 36% проти березня.
За попередніми оцінками, що базуються на ціні російської сирої нафти 93 дол. США за барель, доходи Кремля від податку на видобуток корисних копалин у квітні 2026 року склали 7,8 млрд євро.
Доходи від продажу зрідженого природного газу (ЗПГ) зросли аж на 25% до 58 млн євро на день. У квітні 2026 року більшість (55%) вантажів ЗПГ з Росії були розвантажені в портах держав-членів ЄС. Загальні обсяги вивантаженого російського ЗПГ загалом залишалися незмінними (збільшення менш ніж на 1% порівняно з попереднім місяцем), тоді як обсяги, втрачені у ЄС, компенсували Китай та Японія, що збільшило імпорт цих країн на 32% та 57% відповідно.
Доходи від експорту трубопровідного газу зросли на 15%, до 82 млн євро на день, на відміну від його обсягів, які проти березня знизились на 7%. Оскільки через Ормузьку протоку у квітні пройшло лише два танкери із ЗПГ, постачання газу в усьому світі залишалося обмеженим. Зумовлені такою ситуацією високі ціни на європейському ринку (+24% порівняно з 2025 роком) призвели до того, що російські доходи від експорту газу збільшились.
Доходи від морського експорту нафтопродуктів зросли на 32%, як порівняти з попереднім місяцем, забезпечивши Росії 173 млн євро на день. Водночас обсяги експорту підвищились значно менше — лише на 9%.
Доходи від експорту вугілля зросли на 5% проти березня, досягнувши 45 млн євро на день, тоді як обсяги експорту збільшились на 3%.

Хто купує російське викопне паливо?

Експорт викопного палива з Росії залишається висококонцентрованим, з домінуванням Китаю в закупівлях вугілля та сирої нафти, Туреччини — в закупівлях нафтопродуктів, а ЄС — в закупівлях ЗПГ і трубопровідного газу. Це свідчить про залежність Москви від вузького кола ключових покупців.
Вугілля: з 5 грудня 2022 року і до кінця квітня 2026 року Китай придбав 37% всього експорту російського вугілля. Індія (19%), Туреччина (15%), Південна Корея (12%) і Тайвань (4%) завершили п’ятірку найбільших покупців.
Сира нафта: Китай придбав 49% експорту сирої нафти з Росії, Індія — 37%, Туреччина — 6%, а ЄС — 5%.
Нафтопродукти: Туреччина, найбільший покупець, придбала 26% експорту нафтопродуктів з Росії, тоді як Китай — 13%, Бразилія — 11%, а Сінгапур — 8%.
ЗПГ: ЄС залишався найбільшим покупцем російського ЗПГ, закупивши майже половину (49%) загального обсягу експорту ЗПГ з Росії, а замикали трійку лідерів Китай (23%) і Японія (19%).
Трубопровідний газ: ЄС був найбільшим покупцем, придбавши 32% експорту російського трубопровідного газу. По 30% закупили Китай і Туреччина.

У квітні 2026 року Китай залишався найбільшим світовим покупцем російського викопного палива, забезпечуючи Росії 41% (7,3 млрд євро) її експортних доходів від п’яти найбільших імпортерів. Сира нафта становила 75% (5,5 млрд євро) закупівель Китаю. Решту його імпорту складали трубопровідний газ (565 млн євро), нафтопродукти (528 млн євро), ЗПГ (379 млн євро) та вугілля (348 млн євро).
Китай у квітні дещо скоротив загальний обсяг імпорту сирої нафти, транспортованої морем, — на 25% порівняно з попереднім місяцем. Це відобразилося і на імпорті російської нафти, що зменшився на 24%. Водночас Китай збільшив імпорт російської сирої нафти марки Sokol, що експортується зі східного російського порту Де-Кастрі, на 36% проти березня, і це найвищий обсяг за понад два роки.
Хоча у квітні більшість китайських об’єктів скоротили імпорт, НПЗ в Даляні придбав російську сиру нафту вперше з вересня 2025 року. Колись цей НПЗ був лідером з переробки російської сирої нафти, а на початку цього року оголосив про плани з її відновлення.
Індія у квітні 2026 року була другим за величиною покупцем російського викопного палива, імпортувавши російських вуглеводнів на 5 млрд євро. Сира нафта становила 90% закупівель Індії на загальну суму 4,5 млрд євро, а решту її місячного імпорту складало вугілля (297 млн євро) та нафтопродукти (209 млн євро).
При цьому Індія скоротила загальний обсяг імпорту сирої нафти на 3,7%. Частково це пояснюється зменшенням імпорту з Росії на 19,4%, як порівняти з березнем. Також відбулася суттєва зміна у вивантаженні російської сирої нафти з боку самих об’єктів: імпорт НПЗ у Вадінарі та Джамнаґарі зменшився майже на 92% та 38% відповідно, тоді як імпорт державної компанії IndianOil у Вадінарі збільшився на 87%. Зниження імпорту російської сирої нафти НПЗ у Вадінарі зумовлювалось зупинками, що почались 9 квітня 2026 року і були пов’язані з технічним обслуговуванням, оскільки цей НПЗ переробляє тільки російську сировину.
Наприкінці листопада 2025 року державні НПЗ в Нью-Мангалорі та Вішакхапатнамі припинили імпорт з Росії, але відновили його в березні 2026 року та продовжили у квітні. Так, надходження з Росії до Вішакхапатнаму у квітні зросли на 149% порівняно з попереднім місяцем.
Туреччина була третім за величиною імпортером у квітні, придбавши російських вуглеводнів на суму 3 млрд євро. Найбільшу частку становив трубопровідний газ — 41% (1,2 млрд євро). Решту місячного імпорту Туреччини з Росії складали нафтопродукти (1,1 млрд євро), сира нафта (505 млн євро) і вугілля (169 млн євро).
У квітні 2026 року Туреччина скоротила загальний імпорт сирої нафти, транспортованої морем, на 26% порівняно з березнем, а імпорт з Росії — на 18%.
ЄС був четвертим за величиною покупцем російського викопного палива, забезпечивши Росії майже 10% (1,7 млрд євро) її експортних доходів від п’яти найбільших імпортерів.
ЗПГ складав 59% імпорту ЄС (1 млрд євро), а трубопровідний газ — ще 30%. Сира нафта становила решту 11%. Попри запровадження Регламенту REPowerEU щодо газу (ЄС/2026/261), що з 25 квітня 2026 року заборонив закупівлі на спотовому ринку, місячний імпорт російського ЗПГ з боку ЄС залишався високим. Частка ЄС в імпорті російського ЗПГ зменшилась на 8%, як порівняти з попереднім місяцем, насамперед через те, що Іспанія скоротила свої закупівлі вдвічі.
П’ятим за величиною імпортером у квітні була Саудівська Аравія, а загальна сума її закупівель — лише нафтопродуктів — склала 683 млн євро. Весь імпорт російського рафінованого палива Саудівською Аравією був розвантажений у західних портах, жодні поставки російських нафтопродуктів до саудівських портів через Ормузьку протоку не проходили.

У квітні 2026 року п’ять найбільших імпортерів російського викопного палива з ЄС разом заплатили Росії 1,6 млрд євро. Природний газ, на який частково накладено санкції ЄС, становив 88% від цієї суми. Зокрема, п’ять найбільших імпортерів із ЄС придбали російського ЗПГ на суму 957 млн євро, трубопровідний газу на суму 419 млн євро та сирої нафти на суму 189 млн євро через трубопровід «Дружба».
Угорщина та Словаччина через «Балканський потік» отримали трубопровідного газу на суму 419 млн євро.
Франція була найбільшим імпортером ЄС, придбавши у квітні російського ЗПГ на суму 413 млн євро. Країна збільшила імпорт російського ЗПГ на 13% проти березня. При цьому її загальний обсяг відвантаження ЗПГ знизився на 2% порівняно з попереднім місяцем.
Угорщина була другим за величиною покупцем, імпортувавши російського викопного палива на суму 380 млн євро. У квітні її імпорт російського викопного палива складався з трубопровідного газу та сирої нафти. Після майже трьох місяців простою 23 квітня відновився потік нафти трубопроводом «Дружба», який транспортує російську сиру нафту до Угорщини та Словаччини.
Третім найбільшим імпортером у ЄС була Бельгія, що придбала російського ЗПГ на суму 363 млн євро. Порівняно з попереднім місяцем країна збільшила імпорт російського ЗПГ на 33%. При цьому загальний обсяг відвантаження ЗПГ скоротився на 3% проти березня.
Словаччина була четвертим найбільшим імпортером у ЄС, закупивши російського викопного палива на 228 млн євро. Її імпорт складався із трубопровідного газу (124 млн євро) та сирої нафти через трубопровід «Дружба» (104 млн євро).
П’ятим найбільшим імпортером була Іспанія, що отримала російського викопного палива на 181 млн євро, тільки ЗПГ. При цьому країна суттєво скоротила імпорт ЗПГ з Росії — на 56%, як порівняти з попереднім місяцем.

Хоча 21 січня 2026 року ЄС заборонив імпорт нафтопродуктів, вироблених із російської сирої нафти, у квітні в портах ЄС було розвантажено вісім партій нафтопродуктів, що їх НПЗ виробили, використовуючи російську сиру нафту, і що їх рекомендації ЄС визначають як високоризикові.
Сім із цих партій надійшли з НПЗ Туреччини, а одна — з Грузії.
Кіпр став найбільшим одержувачем із НПЗ, що переробляють російську сиру нафту, розвантаживши у квітні чотири партії. Італія, Нідерланди, Румунія та Іспанія отримали по одній партії.
Правоохоронні органи держав-членів ЄС повинні проводити розслідування щодо партій нафтопродуктів, імпортованих з НПЗ, які переробляють російську сиру нафту, щоб запобігти потраплянню молекул російської нафти до ЄС, адже це порушуватиме нещодавно запроваджену ЄС заборону.
НПЗ «Hengyi» в Брунеї, чий імпорт російської сирої нафти зріс на 16% порівняно з березнем, у квітні продав до Австралії дві партії дизельного палива на суму 76 млн євро.
У квітні 2026 року НПЗ в Індії, Туреччині, Брунеї та Грузії, що використовують російську сиру нафту, експортували до країн, що запровадили санкції, нафтопродукти на суму 760 млн євро. Серед імпортерів були ЄС (145 млн євро), Австралія (399 млн євро) та США (216 млн євро). За попередніми оцінками, з російської сирої нафти було вироблено цієї продукції на 232 млн євро.
Загалом у квітні спостерігалося зменшення експорту з цих НПЗ до країн, що наклали санкції, на 30%. Сполучене Королівство та Канада не отримували жодних поставок з цих НПЗ. Експорт до ЄС та Австралії знизився на 52% та 29% відповідно, як порівняти з попереднім місяцем, тоді як експорт до США зріс на 12%.
США здійснювали імпорт з НПЗ в Джамнаґарі (Індія) та НПЗ STAR (Туреччина), що належить SOCAR. При цьому у квітні з Росії надходило до 64% сировини НПЗ STAR та 14% сировини НПЗ в Джамнаґарі.
НПЗ у Кулеві (Грузія) переробляв лише російську сиру нафту та не отримав жодної партії неросійської сирої нафти, водночас експортуючи нафтопродукти до ЄС після набрання чинності запровадженої ним заборони. Наприкінці березня генеральний директор операційної компанії НПЗ заявив, що вони працюють над заміною російської сирої нафти. Крім того, у березні НПЗ заледве уникнув потрапляння до санкційного списку ЄС

Як змінюються ціни на нафту?

У квітні 2026 року середня ціна російської нафти марки Urals продовжувала зростати, збільшившись на 19% проти березня, до 112,3 дол. США за барель. Тобто вона більш ніж удвічі перевищує оновлену граничну ціну для ЄС та Сполученого Королівства в 44,1 дол. США за барель, яка набула чинності 1 лютого 2026 року.

У квітні знижка на сиру нафту марки Urals порівняно із ціною світової еталонної марки Brent різко впала, оскільки попит на російську нафту збільшився після продовження дії винятку із санкцій США на тлі обмеження доступності танкерів та інших ринкових факторів. Хоча ціни на російську нафту значно зросли через вищі витрати на фрахт і страхування для довших рейсів із підсанкційною російською нафтою, ціни франко-борт (FOB), ймовірно, все ще містять знижку порівняно з нафтою марки Brent. Дані CREA щодо цін на сиру нафту моделюють російські ціни на нафту, індексовані до ф’ючерсів.

Попри санкції країн G7+ підсанкційні танкери продовжують перевозити левову частку російської сирої нафти

У квітні 2026 року підсанкційні «тіньові» танкери перевезли понад половину (54%) російської нафти, транспортованої морем, що є помітним збільшенням із 48% у березні. Ще 38% обсягу транспортували танкери країн G7+. Решту перевезли непідсанкційні «тіньові» танкери.
Танкери країн G7+ забезпечили 23% експорту російської сирої нафти у квітні, тоді як непідсанкційні «тіньові» танкери — 8%. Найбільшу частку, 69%, перевезли підсанкційні «тіньові» танкери.
Щодо нафтопродуктів, залежність Росії від танкерів країн G7+ вища: ці танкери у квітні транспортували 67% російських нафтопродуктів. Підсанкційні «тіньові» танкери перевезли 26% від загального обсягу російських нафтопродуктів, тоді як непідсанкційні «тіньові» танкери — 7%.
У квітні підсанкційні «тіньові» танкери забезпечили найбільшу частку експорту російського викопного палива за всю історію спостережень.

У квітні 2026 року, станом на кінець місяця, 47 «тіньових» суден плавали під фальшивими прапорами. З них 16 (34%), схоже, простоюють, за понад шість місяців не завантаживши жодного вантажу. П’ять суден під фальшивими прапорами у квітні доставили російської сирої нафти та нафтопродуктів на суму 236 млн євро.
Вісім (13%) із 47 суден під фальшивими прапорами нещодавно завантажили іранську, а не російську сиру нафту й нафтопродукти, причому більшість переходили від одного виробника до другого. Це свідчить про спільну інфраструктуру суден, що обслуговують російську та іранську підсанкційну торгівлю нафтою.
Лише одне судно під фальшивим прапором у квітні завантажило російський лігроїн на суму 18 млн євро з російського порту в Балтійському морі, хоча через Данські протоки воно ще не проходило.
У квітні 2026 року кількість зареєстрованих затримань та перевірок російських «тіньових» танкерів зменшилась до одного (із чотирьох у березні 2026 року). Третього квітня шведська берегова охорона висадилась на російський «тіньовий» танкер «Flora 1», що перебуває під санкціями Сполученого Королівства та ЄС, і затримала його після того, як влада помітила 12-кілометровий розлив нафти в Балтійському морі, що вів до судна. Проте шведська влада не знайшла переконливих доказів зв’язку між «Flora 1» і розливом, тож 4 квітня 2026 року вона звільнила судно. Водночас цей інцидент свідчить про пильну увагу до «тіньових» танкерів, які порушують екологічні норми.
Попри заяву уряду Сполученого Королівства 25 березня про те, що він надав дозвіл британським військовим висаджуватися на підсанкційні судна «тіньового флоту», що проходять через води Сполученого Королівства, у квітні 2026 року не було повідомлень про затримання російських «тіньових» танкерів береговою владою Сполученого Королівства.

«Тіньові» танкери створюють значні ризики для екології та ефективності санкцій

У квітні 2026 року російську сиру нафту та нафтопродукти перевозили 346 суден. З них 218 належали країнам G7+ або були застраховані в них, а решта 128 були «тіньовими» танкерами. Крім того, 42% (58 суден) цих «тіньових» танкерів мали вік щонайменше 20 років.
Старіші «тіньові» танкери, що транспортують російську нафту через води ЄС, створюють екологічні та фінансові ризики через свій вік, недостатнє технічне обслуговування та неадекватне P&I-страхування (захист і відшкодування). У разі розливу нафти або аварії прибережні держави можуть зіткнутися зі значними витратами на очищення та негативними наслідками для своїх морських екосистем.
Для платників податків прибережних країн вартість очищення та компенсації внаслідок розливу нафти з танкерів із сумнівним страхуванням може становити понад 1 млрд євро.

За попередніми оцінками, у квітні 2026 року у водах ЄС було здійснено STS-трансфери російської нафти на суму 209 млн євро.
Усі ці STS-трансфери російської нафти проводились у водах Кіпру (73%), Литви (25%) та Іспанії (2%).
STS-трансфер однієї партії російської нафти вартістю 37 млн євро, ймовірно, відбувся поблизу Клайпеди, Литва. Наразі покупець та пункт призначення невідомі.
Середній щоденний обсяг STS-трансферів у квітні 2026 року становив 7 млн євро. Танкери країн G7+ забезпечили 100% цих перевезень.

Як союзники України можуть продовжувати «закручувати» гайки?

Доходи Росії від експорту викопного палива впали після запровадження санкцій, заразом обмежуючи можливості Путіна фінансувати повномасштабне вторгнення в Україну. Втім потрібно зробити набагато більше, щоб обмежити як доходи Росії від експорту, так і військовий бюджет Кремля.

Знизити граничну ціну на нафту до базового рівня, який скоротить доходи Росії

Гранична ціна на нафту не змогла забезпечити тривалого обмеження російських доходів від експорту сирої нафти, створюючи лише короткочасні та вибіркові наслідки для нафти марки Urals, тоді як інші марки та канали експорту практично не зазнали впливу. Так, ціни на нафту марки Urals опускались нижче граничного рівня в 60 дол. США за барель (станом на 1 лютого 2026 року рівень граничної ціни на сиру нафту був нижчим — 44,1 дол. США за барель) тільки упродовж коротких періодів часу, а торгівля нафтою марки ESPO, через її структурну орієнтацію на ринки Китаю і Тихоокеанського регіону, взагалі постійно велася за ціною значно вищою за граничну.

Санкції країн G7+ фокусувались радше на російських доходах, а не на обмеженні обсягів російського експорту, — аби зберегти потоки російських барелів на світових ринках та зменшити побоювання щодо обмежень поставок. Така політика, як обмеження ціни, передовсім спрямована на зниження ціни, за якою Росія може продавати свою нафту.

У січні 2026 року, коли ціни на російську нафту різко впали через надлишкову пропозицію на ринку, ЄС запропонував заборонити морські послуги, що забезпечують експорт сирої нафти з Росії. Згодом, у квітні 2026 року, ЄС ухвалив 20-й пакет санкцій, який містить основу для майбутньої заборони морських послуг, що забезпечують експорт російської сирої нафти та нафтопродуктів. Однак заборону буде впроваджено лише за умови її погодження з країнами G7 та членами коаліції за обмеження ціни. Заборона на морські послуги вперше була б спрямована на обсяги експорту російської нафти та мала б на меті скорочення потужностей танкерів, що транспортують цю нафту по всьому світу.

Втім різке зростання цін на нафту після закриття Ормузької протоки призвело до перегляду цієї політики, аби уникнути подальшого дефіциту поставок на світових ринках. Тому, враховуючи нинішню енергетичну кризу 2026 року, CREA рекомендує коаліції за обмеження ціни або зафіксувати граничну ціну на базовому рівні, який суттєво обмежує доходи Росії, або запровадити ціннісні санкції, як-от податок на використання західних морських послуг для транспортування російського викопного палива.

Щоб політика обмеження ціни мала бажаний ефект, забезпечення суворого її дотримання є ключовим. Так, лише у квітні 2026 року повне дотримання граничної ціни в 44,1 дол. США за барель зменшило б російські доходи на 46% (приблизно 6,7 млрд євро).
CREA рекомендує встановити граничну ціну на нижчому рівні, в 30 дол. США за барель, що все одно значно перевищує собівартість видобутку російської нафти, яка в середньому становить 15 дол. США за барель. Така гранична ціна скоротила б доходи Росії від експорту нафти на 38% (184 млрд євро) від початку дії санкцій ЄС у грудні 2022 року і до кінця квітня 2026 року
Тільки у квітні гранична ціна в 30 дол. США за барель зменшила б доходи Росії на 47% (7 млрд євро).
Зниження граничної ціни призвело б до дефляції, що зумовило б зниження експортних цін на російську нафту та стимулювало б збільшення російського видобутку задля компенсації відповідного падіння доходів.

Створити кращі механізми забезпечення дотримання політики обмеження ціни

Країни, що наклали санкції, мають впровадити заходи, спрямовані на боротьбу з шахрайством із підтверджувальними документами — ключовим фактором, що сприяє порушенню вимог. Морські страховики чи власники суден наразі не мають прямого доступу до інформації про ціни на нафту, яку вони страхують або транспортують, і тому покладаються на підтверджувальні документи, надані нафтотрейдерами щодо дотримання граничної ціни.
Водночас зараз російською сирою нафтою здебільшого торгують непрозорі організації, розташовані поза країнами коаліції за обмеження ціни, наприклад, в Об’єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ) та Гонконгу. Ці трейдери можуть у шахрайський спосіб занижувати сплачену ціну, аби отримувати західні послуги морського перевезення для транспортування російської нафти.
Потрібно зобов’язати морських страховиків і нафтотрейдерів отримувати виписку з банківського рахунку, яка підтверджує, що торгівля російською нафтою здійснюється за ціною, нижчою за граничну, і в такий спосіб запобігти створенню підробних підтверджувальних документів. Щоб знизити ризик створення підробних документів нафтотрейдерами, банк сам має перевіряти такі виписки з банківського рахунку. Тоді постачальники морських послуг також зможуть самостійно перевіряти ціну, сплачену за нафту.
Як альтернативу зміні політики обмеження ціни та забезпеченню її дотримання юрисдикції, що накладають санкції, можуть використовувати свої важелі впливу для оподаткування використання Росією морських послуг країн G7+ під час транспортування викопного палива.

Обмежити зростання «тіньового» флоту та посилити заходи, спрямовані проти лазівок у нафтопереробці

Часте застосування санкцій до російських «тіньових» суден зумовило повернення Росії до використання танкерів, що належать країнам G7+ або застраховані в них, для перевезення своєї нафти. Проте російські «тіньові» танкери досі контролюють транспортування російської сирої нафти. Крім того, чимало суден, на які накладено санкції, продовжують постачати нафту до портів по всьому світу, при цьому особливо часто порушуючи санкції ЄС та Сполученого Королівства. Країнам, що запровадили санкції, слід узгодити списки суден та парадигми правозастосування для посилення впливу на діяльність останніх.
Прибережним державам необхідно активізувати зусилля щодо моніторингу, інспекції та затримання суден «тіньового» флоту, що не мають права на законний прохід, як-от ті, яким бракує прапора чи які незаконно простоюють або загрожують безпеці. Органи влади мають забезпечувати дотримання та вдосконалення екологічного та навігаційного законодавства у своїх територіальних водах, проводячи розслідування щодо підозрілих суден і висаджуючись на них, коли для цього є підстави. Екіпажі, причетні до злочинної діяльності, слід притягувати до відповідальності, а на судна та персонал, що не відповідають вимогам, мають видаватись міжнародні ордери на арешт.
У своєму 18-му пакеті санкцій ЄС заборонив імпорт «нафтопродуктів, вироблених із російської сирої нафти». Пакет забороняє імпорт з країн, які є «чистими імпортерами» сирої нафти. Статус «чистого експортера» не перешкоджає імпорту та переробці сирої нафти російського походження, особливо в юрисдикціях із гнучкою або непрозорою практикою постачання сирої нафти. Щоб усунути цю прогалину в правозастосуванні, винятки слід застосовувати на рівні нафтопереробних заводів, а не усієї держави. Під імпортні обмеження мають підпадати нафтопродукти, вироблені на підприємствах, які переробляли російську сиру нафту упродовж останніх шести місяців, незалежно від заявленого походження кінцевого продукту та чистої експортної позиції країни, що приймає.
Винятки, надані таким країнам, як Сполучене Королівство, США, Канада, Норвегія та Швейцарія, створюють можливості для реекспорту нафтопродуктів, вироблених з російської сирої нафти, до ЄС. Цю прогалину слід усунути, аби забезпечити всеохопність та надійність санкцій. ЄС має співпрацювати зі своїми партнерами, заохочуючи їх також заборонити імпорт нафтопродуктів із НПЗ, що використовують російську сиру нафту.
Слід заборонити експорт імпортованих нафтопродуктів чи продуктів нафтохімічної промисловості зі сховищ або реекспортних хабів у країнах, які не наклали санкції, але отримували російську нафту упродовж попередніх шести місяців, до юрисдикцій, що запровадили санкції. Такі заходи мають запобігти приховуванню реекспортними хабами походження імпортованих ними російських нафтопродуктів, які потім перевозяться до країн, що наклали санкції, зокрема підозрілим випадкам, що спостерігаються в Туреччині та Грузії.

Посилити забезпечення дотримання санкцій та моніторинг порушень

Попри явні докази порушень, правоохоронні органи мають посилити застосовування штрафних санкцій проти перевізників, страховиків і власників суден, і ця інформація повинна бути загальнодоступною. Покарання суб’єктів-порушників підвищують передбачуваний ризик бути спійманим і діють як стримуючий фактор.
Покарання за порушення політики обмеження ціни мають бути значно суворішими. Нинішні санкції передбачають 90-денну заборону суднам надавати морські послуги з моменту порушення політики обмеження ціни, що є надто легким покаранням. Потрібно штрафувати судна та забороняти їм надавати послуги назавжди, якщо їх визнають винними в порушенні санкцій.
Країни G7+ мають заборонити STS-трансфери російської нафти у водах країн G7+. STS-трансфери, які здійснюються старими «тіньовими» танкерами із сумнівною документацію про технічне обслуговування та сумнівним страхуванням, породжують екологічні та фінансові ризики для прибережних держав і забезпечують Росії логістику для експорту великих обсягів сирої нафти. Прибережні держави повинні вимагати від ймовірно «тіньових» нафтових танкерів, які транспортують російську нафту через їхні територіальні води, надання документів, що підтверджують наявність адекватного морського страхування. Якщо ймовірно «тіньові» танкери не можуть цього зробити, їх слід додавати до санкційних списків правління контролю за іноземними активами (OFAC), Сполученого Королівства та ЄС. Така політика здатна обмежити можливості Росії транспортувати свою нафту «тіньовими» танкерами, на які вимога дотримання політики обмеження ціни на нафту не поширюється.
Для посилення законності морських операцій Міжнародна морська організація (ІМО) має переглянути свої рекомендації щодо підвищення прозорості морського страхування. ІМО має зобов’язати держави прапора вимагати від судновласників та страховиків публічно розкривати ключову фінансову інформацію, зокрема дані про платоспроможність страховиків, кредитні рейтинги визнаних агентств та перевірені аудиторами фінансові звіти. Морські органи прибережних держав повинні мати юридичне право затримувати танкери (і навіть заохочуватися до цього), які плавають під фальшивими прапорами й створюють загрозу для довкілля та безпеки.

Пов’язані звіти:

Примітка щодо методології:
Ці щомісячні звіти використовують методологію CREA для відстеження перевезення викопного палива.
Дані, які використовуються для щомісячних звітів, беруться як зріз станом на кінець кожного місяця. Дані про торгівлю нафтою та її перевезення переглядаються та перевіряються суб’єктами, що їх надають, протягом місяця. Для забезпечення точності ми щомісяця відповідно оновлюємо ці перевірені дані. Це означає, що у наших оновлених наступних щомісячних звітах дані за попередній місяць можуть відрізнятися. Для забезпечення узгодженості ми не змінюємо звіти за попередні місяці, але розглядаємо найновіші звіти як такі, що містять найточніші дані щодо експортних доходів і обсягів.
Значення щоденних обсягів доходів Росії від товарів, що використовуються у цих звітах, розраховуються як середнє за методологією CREA для ціноутворення.
Кількість суден під фальшивими прапорами за місяць розраховується на основі оцінки стану на кінець місяця. Тобто для кожного місяця враховуються судна, що станом на кінець місяця востаннє змінили свій прапор саме на фальшивий.
При цьому ми не враховуємо кількість разів проходження під фальшивими прапорами за місяць (зокрема, внаслідок зміни фальшивого прапора на підтверджений або зміни одного фальшивого прапора на інший). Значення має лише найновіший статус прапора на кінець місяця.
Для розрахунку обсягів та вартості перевезень суднами під фальшивими прапорами, що проходять через води ЄС, ми виокремлюємо судна, що завантажувались у північних і західних портах Росії (Усть-Лузі, Приморську, Висоцьку, Санкт-Петербурзі, Мурманську, Архангельську, Калінінграді) відповідного місяця та перевіряємо, чи проходили вони через Данські протоки, Ла-Манш чи Гібралтарську протоку.
Ми припускаємо, що судна під фальшивими прапорами, які не перевезли жодного вантажу за останні два роки, не працюють, і тому виключаємо їх з аналізу.
CREA оновив свої оцінки наслідків переглянутої і зниженої граничної ціни порівняно із лютим 2025 року. Ці цифри точніше відображають втрати доходів, яких могла б зазнати Росія. Через виявлену нами помилку, що хибно маркувала товари в нашій моделі, наші попередні дані суттєво недооцінювали вплив нижчої граничної ціни.