Автори: Вайбхав Рагхунандан, Петрас Катінас

Доходи від експорту викопного палива з Росії досягли найнижчого рівня з часів повномасштабного вторгнення в Україну, однак поставки «Турецького потоку» до Європи зросли на 7% проти попереднього року

Ключові висновки

У вересні місячні доходи Росії від експорту викопного палива знизились на 4% порівняно з попереднім місяцем до 546 млн євро на день — найнижчого показника з часів повномасштабного вторгнення в Україну. Доходи російського бюджету від нафти і газу у вересні також скоротились на 26% проти 2024 року.
У вересні удари українських безпілотників по російських нафтопереробних заводах (НПЗ) і портах різко скоротили експорт російських нафтопродуктів на 13%, як порівняти з попереднім місяцем. Обсяги експорту також зменшились: на 9% порівняно із серпнем.
Імпорт російських нафтопродуктів Туреччиною у вересні суттєво впав: на 27% проти попереднього місяця. Це найнижчий рівень з листопада 2022 року.
Поставки російського газу до Європи через «Турецький потік» цього року зросли на 7% проти минулого, досягнувши 13,8 млрд м³ за перші три квартали 2025 року.
«Тіньові» танкери у вересні забезпечили 69% експортних перевезень російської сирої нафти, що на 6% більше, ніж попереднього місяця.
У вересні щонайменше 18 російських «тіньових» суден використовували фальшиві прапори під час перевезення російської нафти по всьому світу, а 14 з них перетинали європейські води.
Встановлення нижчої граничної ціни на рівні 30 дол. США за барель скоротило б доходи Росії від експорту нафти на 40% із моменту запровадження санкцій ЄС у грудні 2022 року і до кінця вересня 2025 року. Тільки у вересні гранична ціна в 30 дол. США за барель зменшила б доходи Росії на 36%.
Лише у вересні 2025 року повне дотримання нещодавно зниженої граничної ціни в 47,6 дол. США за барель зменшило б доходи Росії на 17% (приблизно 1,53 млрд євро).

Тенденції щодо загального доходу від експорту

У вересні місячні доходи Росії від експорту викопного палива знизились на 4% порівняно з попереднім місяцем, до 546 млн євро на день — найнижчого показника з часів повномасштабного вторгнення в Україну.
Доходи Росії у вересні 2025 року складали половину від її доходів у вересні 2022 року попри те, що обсяги експорту за цей самий період знизились лише на 5%.
Доходи від транспортованої морем сирої нафти дещо зросли, на 1% проти серпня, до 173 млн євро на день, що пропорційно зростанню обсягів експорту на 3% порівняно із попереднім місяцем.
Доходи від трубопровідної сирої нафти дещо зменшились, на 2% проти попереднього місяця, до 62 млн євро на день.
Доходи від зрідженого природного газу (ЗПГ) збільшились на 27% до 40,5 млн євро на день, що відповідає збільшенню обсягів експорту на 29%.
Порівняно з попереднім місяцем доходи від продажу трубопровідного газу скоротились на 4% до 73 млн євро на день, а обсяг експорту — на 2%.
Доходи від експорту морських нафтопродуктів впали на 13%, як порівняти з попереднім місяцем, до 129 млн євро на день. Обсяги експорту зазнали аналогічного зниження на 9% проти серпня. Це падіння можна пояснити ударами українських безпілотників по тих російських НПЗ і портах, які забезпечують великі обсяги експорту.
Доходи від вугілля зменшились на 13% порівняно з попереднім місяцем до 68 млн євро на день, хоча обсяги експорту зросли на 14%. Це перше падіння доходів Росії від вугілля за останні шість місяців.

Попри місячне зростання доходи федерального бюджету Росії від нафти і газу різко знизились проти попереднього року

У вересні 2025 року податкові надходження Росії від експорту нафти та газу скоротилися на 26%, як порівняти з аналогічним періодом 2024 року. Однак проти серпня спостерігалося зростання на 15%, що зумовлювалось насамперед змінами у термінах стягнення експортного мита, а не суттєвим збільшенням виробництва чи податків на видобуток. Доходи від газу залишаються особливо низькими, адже обсяги експорту до Європи різко скоротились, а внутрішні регульовані ціни утримуються на невисокому рівні.

Із січня по вересень 2025 року доходи від податку на видобуток корисних копалин (ПВКК) на нафту та газ значно знизились. Доходи від ПВКК на нафту впали до 5729 млрд руб., що на 26% менше, ніж минулого року, і відображає нижчі міжнародні нетбеки від знижок, транспортних витрат та санкцій, а також «тіньових» експортних потоків, які уникають повного оподаткування. У зв’язку із завершенням транзиту через Україну в січні 2025 року та обмеженими альтернативними трубопровідними чи ЗПГ-маршрутами ПВКК на газ впав ще різкіше: до 686,5 млрд руб., що на 36% менше, ніж 2024 року. Внутрішні цінові обмеження та регулювання ще більше скорочують частку прибутку від експорту газу, яка поповнює бюджетні доходи. Це робить газ найменшим джерелом надходжень до федерального бюджету.

Натомість надходження від експортних мит різко зросли у вересні 2025 року, досягнувши 339 млрд руб., що на 51% більше, ніж у серпні, та на 21% більше, ніж у вересні 2024 року. Збільшення передовсім зумовлювалось експортом товарів інших, ніж сира нафта, зокрема конденсатів (452,4 млрд руб., +7% проти попереднього місяця) та інших нафтопродуктів (0,6 млрд руб.), а також змінами у графіках митних зборів і термінах їх стягнення. Ще один чинник збільшення — експортні мита на газ (338,4 млрд руб., +51% порівняно із серпнем і +17% порівняно з попереднім роком) разом із поставками ЗПГ та ефективнішим стягненням мит. Тим не менш, враховуючи, що ПВКК на газ залишається низьким (686,5 млрд руб., –36% порівняно з 2024 роком), цього прибутку не вистачило, щоб компенсувати загальне зниження внеску газового сектору до федеральних доходів.

Хто купує російське викопне паливо?

Експорт викопного палива з Росії залишається висококонцентрованим, з домінуванням Китаю в закупівлях вугілля та сирої нафти, Туреччини — в закупівлях нафтопродуктів, а ЄС — в закупівлях ЗПГ і трубопровідного газу. Це свідчить про залежність Москви від вузького кола ключових покупців.
Вугілля: з 5 грудня 2022 року і до кінця вересня 2025 року Китай придбав 43% усього експорту вугілля з Росії. Індія (20%), Туреччина (11%), Південна Корея (10%) і Тайвань (4%) завершили п’ятірку топ-покупців.
Сира нафта: Китай придбав 47% експорту сирої нафти з Росії, за ним ішли Індія (38%), Туреччина (6%) та ЄС (6%).
Нафтопродукти: Туреччина, найбільший покупець, придбала 26% експорту нафтопродуктів з Росії, далі йшли Китай (12%), Бразилія (12%) та Сінгапур (8%).
ЗПГ: ЄС залишався найбільшим покупцем російського ЗПГ, придбавши половину загального обсягу експорту ЗПГ з Росії, а замикали трійку лідерів Китай (22%) і Японія (18%).
Трубопровідний газ: ЄС є найбільшим покупцем, що придбав 35% трубопровідного газу Росії, а замикали трійку топ-імпортерів Китай (30%) і Туреччина (29%).

У вересні 2025 року Китай залишався найбільшим покупцем російського викопного палива у світі, забезпечивши Росії 42% (5,5 млрд євро) її експортних доходів від п’яти найбільших імпортерів. Сира нафта становила 59% (3,2 млрд євро) закупівель Китаю, вугілля — 14% (784 млн євро), трубопровідний газ — 12% (658 млн євро), а ЗПГ — 9% (487 млн євро).
Хоча загальний китайський імпорт сирої нафти, транспортованої морем, у вересні значно знизився (на 13% порівняно з попереднім місяцем), досягнувши найнижчого показника з лютого 2025 року, скорочення обсягів імпорту російської нафти було менш значним — 3% проти серпня.
Імпорт російського ЗПГ Китаєм зріс на 37% порівняно з попереднім місяцем до найвищого рівня цього року. Це зростання різко контрастувало зі зменшенням загального імпорту ЗПГ Китаєм на 15%, як порівняти з попереднім місяцем.
Індія залишалася другим за величиною покупцем російського викопного палива, придбавши його на загальну суму 3,6 млрд євро. Сира нафта домінувала в індійських закупівлях з часткою 77% (2,5 млрд євро). Решту імпорту становило вугілля з часткою 13% (452 млн євро) та нафтопродукти з часткою 10% (344 млн євро).
Імпорт російської сирої нафти Індією скоротився на 9% порівняно із серпнем до найнижчого рівня з лютого, хоча загальний обсяг імпорту дещо зріс.
Зниження імпорту російської сирої нафти Індією зумовлене насамперед зменшенням її закупівель державними НПЗ на 38% порівняно з попереднім місяцем. Імпорт російської сирої нафти індійськими державними НПЗ впав до найнижчого рівня з травня 2022 року.
Туреччина була третім за величиною імпортером російського викопного палива, забезпечуючи Росії 20% (2,6 млрд євро) її експортних доходів від п’яти найбільших покупців. Найбільшу частку імпорту Туреччини — 40% (1 млрд євро) — становив трубопровідний газ, а також нафтопродукти — 31% (831 млн євро). Сира нафта (542 млн євро) та вугілля (225 млн євро) складали решту цих закупівель.
Імпорт російських нафтопродуктів Туреччиною у вересні різко скоротився: на 27%, як порівняти з попереднім місяцем, і це найнижчий рівень з листопада 2022 року. Падіння посилилось насмперед зменшенням імпорту російського газойлю на 53% порівняно з попереднім місяцем.
У серпні та вересні Туреччина отримала перші поставки нафтопродуктів з НПЗ у Вадінарі (Індія). НПЗ, що належить «Роснєфті», потрапив до 19-го пакету санкцій ЄС. Вперше з липня 2021 року до Туреччини здійснювались поставки заводом дизельного палива з наднизьким вмістом сірки (ULSD).
ЄС був четвертим за величиною покупцем російського викопного палива, забезпечивши Росії 8% (1 млрд євро) її експортних доходів від п’яти найбільших імпортерів. ЗПГ і трубопровідний газ складали основу його імпорту, 70% (743 млн євро), тоді як сира нафта становила 29% (311 млн євро).
Південна Корея у вересні залишалася п’ятим за величиною імпортером російського викопного палива. Майже дві третини її імпорту, вартістю 283 млн євро, складало вугілля, далі йшли ЗПГ (87 млн євро) та нафтопродукти (73 млн євро). Імпорт російського вугілля Південною Корею зріс за останні два місяці через збільшення споживання електроенергії та підвищення конкурентоспроможності цін на російське вугілля на світовому ринку.

У вересні 2025 року п’ять найбільших імпортерів російського викопного палива в ЄС разом заплатили Росії 906 млн євро за її викопне паливо. Дві третини цього імпорту становив природний газ, на який не накладено санкцій ЄС і який постачався насамперед трубопроводами або як ЗПГ. Решту переважно складала сира нафта, яка продовжує надходити до Угорщини та Словаччини південною гілкою трубопроводу «Дружба» згідно з наданим ЄС винятком.
Угорщина була найбільшим імпортером ЄС, придбавши російського викопного палива на суму 393 млн євро, а саме сирої нафти на 166 млн євро і трубопровідного газу на 226 млн євро.
Другим за величиною імпортером була Словаччина, імпорт якої склав 20 млн євро. Сира нафта, що постачалася трубопроводом «Дружба», становила 70% від загального обсягу закупівель, на 145 млн євро, тоді як трубопровідного газу було придбано на 62 млн євро. Термін дії винятку, що дозволяв словацьким НПЗ переробляти російську сиру нафту на нафтопродукти та реекспортувати їх до Чехії, закінчився 5 червня.
Франція була третім найбільшим покупцем, імпортувавши російського викопного палива на суму 153 млн євро, виключно як ЗПГ. Втім не весь цей газ споживається всередині країни — як свідчать дані дослідження, частина російського ЗПГ, що надходить через термінал Дюнкерк, постачається далі до Німеччини.
Бельгія була четвертим найбільшим імпортером, придбавши тільки російський ЗПГ на суму 92 млн євро, тоді як Нідерланди, які посіли п’яте місце, придбали його (виключно) на суму 62 млн євро.

Як змінюються ціни на нафту?

У вересні знижка на нафту марки Urals зросла на значних 39% проти серпня, склавши в середньому 5,13 дол. США за барель порівняно з нафтою марки Brent. На цю знижку також могло вплинути запровадження домовленого нижчого рівня граничної цини на рівні 47,6 дол. США за барель. Нижча гранична ціна, запроваджена ЄС, Сполученим Королівством, Канадою, Норвегією, Швейцарією та Австралією, набула чинності 3 вересня.

Через запровадження західних санкцій контроль над російською нафтою відновлюють танкери країн G7+

У вересні 2025 року Росія експортувала 25 млн тонн нафти морем. Трохи менше половини (49%) цих поставок здійснили танкери країн G7+, що на 5 відсоткових пунктів менше, ніж у серпні, і свідчить про відновлення перевезень нафти «тіньовим» флотом.
Танкери країн G7+ у вересні забезпечили 31% експорту російської сирої нафти, тоді як частка «тіньових» танкерів зросла на 6% порівняно з попереднім місяцем до 69%. Натомість нафтопродукти залишаються менш залежними від «тіньових» суден: танкери країн G7+ перевезли 82% цих поставок — на чотири відсоткові пункти більше, ніж у серпні.
У вересні щонайменше 18 російських «тіньових» суден плавали під фальшивими прапорами, транспортуючи російську нафту по всьому світу. У такий спосіб ці судна перевезли її на суму 736 млн євро.
Хоча за використання фальшивого прапора Беніну Франція затримала одне із цих суден, «Boracay», щонайменше шість інших танкерів під фальшивими прапорами та з нафтою на суму 303 млн євро безперешкодно вирушили з балтійських портів Росії. Ще сім таких танкерів перевезли нафти на суму 223 млн євро з портів Чорного моря. Усі ці 14 танкерів під фальшивими прапорами перетинали європейські води, транспортуючи російську нафту вартістю 525 млн євро по всьому світу.

«Тіньові» танкери створюють значні ризики для екології та ефективності санкцій

У вересні 2025 року російську сиру нафту та нафтопродукти експортували 338 суден, з яких 112 були «тіньовими»; 50 із них мали вік щонайменше 20 років.
Старіші «тіньові» танкери, що транспортують російську нафту та нафтопродукти через виключні економічні зони, територіальні води чи протоки держав-членів ЄС, викликають екологічне та фінансове занепокоєння через свій вік, сумнівну документацію про технічне обслуговування та сумнівне страхове покриття. Імовірно, останнє не містить достатнього P&I-страхування (захист і відшкодування), щоб покрити витрати у випадку розливу нафти або аварії. У разі настання аварії, основний фінансовий тягар щодо очищення, імовірно, доведеться нести прибережними країнам, не кажучи вже про шкоду екології їхніх морів.
Для платників податків прибережних країн вартість очищення та компенсації внаслідок розливу нафти з танкерів із сумнівним страхуванням може становити понад 1 млрд євро.

За попередніми оцінками, у вересні 2025 року у водах ЄС було здійснено щоденні STS-трансфери російської нафти на суму 91 млн євро, що на 44% менше, ніж попереднього місяця. 96% цих трансферів забезпечили танкери країн G7+, а решту — «тіньові» судна, що часто не мають страхування або зареєстровані під зручними прапорами.

Як союзники України можуть продовжувати «закручувати» гайки?

Доходи Росії від експорту викопного палива впали після запровадження санкцій, заразом обмежуючи можливості Путіна фінансувати війну. Втім потрібно зробити набагато більше, щоб обмежити доходи Росії від експорту та скоротити фінансування військового бюджету Кремля. Зокрема, йдеться про зниження граничної ціни на сиру нафту й нафтопродукти, посилення моніторингу та застосування санкцій і заборону викопного палива, на яке ще не було накладено санкцій, як-от ЗПГ і трубопровідного палива, торгівля якими в ЄС є законною.

Знизити граничну ціну на нафту

З 3 вересня 2025 року на російську сиру нафту запроваджено два різних рівні обмеження ціни. ЄС, Сполучене Королівство, Канада, Норвегія, Швейцарія та Австралія запровадили граничну ціну на російську сиру нафту на рівні 47,6 дол. США за барель. Тим часом США і далі дотримуються обмеження в 60 дол. США за барель. Гранична ціна на нафтопродукти залишається незмінною. Оскільки більша частина початкової коаліції за обмеження ціни тепер дотримується нижчої граничної ціни, CREA також моделюватиме ефект від її повного застосування.
Встановлення нижчої граничної ціни на рівні 30 дол. США за барель (що все ще значно перевищує витрати Росії на видобуток нафти, які в середньому становлять 15 дол. США за барель) скоротило б доходи Росії від експорту нафти на 40% (156 млрд євро) із моменту запровадження санкцій у грудні 2022 року і до кінця вересня 2025 року. Тільки у вересні гранична ціна в 30 дол. США за барель зменшила б доходи Росії на 36% (3,29 млрд євро).
Зниження граничної ціни призвело б до дефляції, що зумовило б зниження експортних цін на російську нафту та стимулювало б збільшення російського видобутку задля компенсації відповідного падіння доходів.
Лише у вересні 2025 року повне дотримання граничної ціни в 47,6 дол. США за барель зменшило б доходи Росії на 17% (приблизно 1,53 млрд євро)

Обмежити зростання «тіньового» флоту та посилити заходи, спрямовані проти лазівок у нафтопереробці

Часте застосування санкцій до російських «тіньових» суден зумовило повернення Росії до використання танкерів, що належать країнам G7+ або застраховані в них, для перевезення своєї нафти. Проте російські «тіньові» танкери досі контролюють транспортування російської сирої нафти. Крім того, чимало суден, на які накладено санкції, продовжують постачати нафту до портів по всьому світу, при цьому особливо часто порушуючи санкції ЄС та Сполученого Королівства. Країнам, що запровадили санкції, слід узгодити списки суден та парадигми правозастосування для посилення впливу на діяльність останніх.
Прибережним державам необхідно активізувати зусилля щодо моніторингу, інспекції та затримання суден «тіньового» флоту, що не мають права на законний прохід, як-от ті, яким бракує прапора чи які незаконно простоюють або загрожують безпеці. Органи влади мають забезпечувати дотримання та вдосконалення екологічного та навігаційного законодавства у своїх територіальних водах, проводячи розслідування щодо підозрілих суден і висаджуючись на них, коли для цього є підстави. Екіпажі, причетні до злочинної діяльності, слід притягувати до відповідальності, а на судна та персонал, що не відповідають вимогам, мають видаватись міжнародні ордери на арешт.
У своєму 18-му пакеті санкцій ЄС заборонив імпорт «нафтопродуктів, вироблених із російської сирої нафти». Пакет забороняє імпорт з країн, які є «чистими імпортерами» сирої нафти. Статус «чистого експортера» не перешкоджає імпорту та переробці сирої нафти російського походження, особливо в юрисдикціях із гнучкою або непрозорою практикою постачання сирої нафти. Щоб усунути цю прогалину в правозастосуванні, винятки слід застосовувати на рівні нафтопереробних заводів, а не усієї держави. Під імпортні обмеження мають підпадати нафтопродукти, вироблені на підприємствах, які переробляли російську сиру нафту упродовж останніх шести місяців, незалежно від заявленого походження кінцевого продукту та чистої експортної позиції країни, що приймає.
Наявний пільговий період надає Росії, а також трейдерам, які купують нафтопродукти, вироблені з використанням російської сирої нафти, достатньо часу для коригування ланцюгів поставок та збереження доходів від продажу нафти. Запровадження коротшого 60-денного періоду для припинення виробництва та особлива увага до високоризикових продуктів, як-от дизельне й реактивне пальне, зменшать фіскальні прибутки Росії та обмежать можливості обходу санкцій. Це також забезпечить ЄС достатньо часу, щоб знайти альтернативних постачальників.
Винятки, надані таким країнам, як Сполучене Королівство, США, Канада, Норвегія та Швейцарія, створюють можливості для реекспорту нафтопродуктів, вироблених з російської сирої нафти, до ЄС. Цю прогалину слід усунути, аби забезпечити всеохопність та надійність санкцій. ЄС має співпрацювати зі своїми партнерами, заохочуючи їх також заборонити імпорт нафтопродуктів із НПЗ, що використовують російську сиру нафту.

Посилити правозастосування та моніторинг граничної ціни

Попри явні докази порушень, правоохоронні органи мають посилити застосовування штрафних санкцій проти перевізників, страховиків і власників суден, і ця інформація повинна бути загальнодоступною. Покарання суб’єктів-порушників підвищують передбачуваний ризик бути спійманим і діють як стримуючий фактор.
Покарання за порушення політики обмеження ціни мають бути значно суворішими. Нинішні санкції передбачають 90-денну заборону суднам надавати морські послуги з моменту порушення політики обмеження ціни, що є надто легким покаранням. Потрібно штрафувати судна та забороняти їм надавати послуги назавжди, якщо їх визнають винними в порушенні санкцій.
Країни G7+ мають заборонити STS-трансфери російської нафти у водах країн G7+. STS-трансфери, які здійснюються старими «тіньовими» танкерами із сумнівною документацію про технічне обслуговування та сумнівним страхуванням, породжують екологічні та фінансові ризики для прибережних держав і забезпечують Росії логістику для експорту великих обсягів сирої нафти. Прибережні держави повинні вимагати від ймовірно «тіньових» нафтових танкерів, які транспортують російську нафту через їхні територіальні води, надання документів, що підтверджують наявність адекватного морського страхування. Якщо ймовірно «тіньові» танкери не можуть цього зробити, їх слід додавати до санкційних списків OFAC, Сполученого Королівства та ЄС. Така політика здатна обмежити можливості Росії транспортувати свою нафту «тіньовими» танкерами, на які вимога дотримання політики обмеження ціни на нафту не поширюється.
Для посилення законності морських операцій Міжнародній морській організації (ІМО) вкрай важливо переглянути свої рекомендації щодо підвищення прозорості морського страхування. ІМО має зобов’язати держави прапора вимагати від судновласників та страховиків публічно розкривати ключову фінансову інформацію, зокрема дані про платоспроможність страховиків, кредитні рейтинги визнаних агентств та перевірені аудиторами фінансові звіти. Морські органи прибережних держав повинні мати юридичне право затримувати танкери (і навіть заохочуватися до цього), які плавають під фальшивими прапорами, створюючи загрозу для довкілля та безпеки.

Пов’язані звіти:

Примітка щодо методології:

Ці щомісячні звіти використовують методологію CREA для відстеження перевезення викопного палива.

Дані, які використовуються для щомісячних звітів, беруться як зріз станом на кінець кожного місяця. Дані про торгівлю нафтою та її перевезення переглядаються та перевіряються суб’єктами, що їх надають, протягом місяця. Для забезпечення точності ми щомісяця відповідно оновлюємо ці перевірені дані. Це означає, що у наших оновлених наступних щомісячних звітах дані за попередній місяць можуть відрізнятися. Для забезпечення узгодженості ми не змінюємо звіти за попередні місяці, але розглядаємо найновіші звіти як такі, що містять найточніші дані щодо експортних доходів і обсягів.
Значення щоденних обсягів доходів Росії від товарів, що використовуються у цих звітах, розраховуються як середнє за методологією CREA для ціноутворення.

CREA оновив свої оцінки наслідків переглянутої і зниженої граничної ціни порівняно із лютим 2025 року. Ці цифри точніше відображають втрати доходів, яких могла б зазнати Росія. Через виявлену нами помилку, що хибно маркувала товари в нашій моделі, наші попередні дані суттєво недооцінювали вплив нижчої граничної ціни.