Автори: Вайбхав Рагхунандан і Петрас Катінас

Попри суттєве зростання доходів від вугілля загальні доходи Росії від викопного палива впали до найнижчого рівня від початку вторгнення

Ключові висновки

У травні місячні доходи Росії від експорту викопного палива знизились на 3% порівняно із попереднім місяцем, до 565 млн євро на день — це найнижчий показник від початку повномасштабного вторгнення.
Імпорт російського вугілля Індією зріс на 34% проти попереднього місяця — до історичного максимуму в 3,74 млн тонн (на суму 686 млн євро).
У травні 2025 року морський експорт російської нафти знизився на 7%, як порівняти з попереднім місяцем, і приблизно половину (54%) цього експорту забезпечили танкери країн G7+. Із січня частка країн G7+ у цих перевезеннях зросла з 35% до 54%, а частка «тіньових» танкерів відповідно знизилась із 65% до 46%.
Експорт сирої нафти, транспортованої морем, зменшився на 3% порівняно з попереднім місяцем. Танкери країн G7+ перевезли аж 39% сирої нафти у травні проти лише 19% у січні. Використання ж «тіньових» танкерів для перевезення сирої нафти відповідно скоротилося з 81% у січні до 61% у травні.
У травні, за попередніми оцінками, у водах ЄС щодня здійснювались трансфери російської нафти із судна на судно (STS) на суму приблизно 142 млн євро, що на 55% більше, ніж попереднього місяця. Танкери країн G7+ забезпечили 93% цих трансферів, тоді як «тіньові» судна — лише 7%.
У своїй нещодавній заяві президентка Єврокомісії запропонувала знизити граничну ціну на нафту до 45 дол. США за барель, враховуючи поточні світові ціни на нафту. Аналіз CREA свідчить, що лише у травні гранична ціна в 45 дол. США за барель скоротила б доходи Росії на 27% (2,8 млрд євро). Втім цей розрахунок передбачає суворе й повне дотримання політики граничної ціни, яка навіть нині не завжди виконується.
CREA продовжує обстоювати нижчу граничну ціну в 30 дол. США за барель, яка скоротила б доходи Росії від експорту нафти на 40% з моменту запровадження санкцій у грудні 2022 року і до кінця травня 2025 року. Тільки у травні гранична ціна в 30 дол. США за барель скоротила б доходи Росії на 36% (3,8 млрд євро).

Тенденції щодо загального доходу від експорту

У травні місячні доходи Росії від експорту викопного палива знизились на 3% порівняно із попереднім місяцем, до 565 млн євро на день — це найнижчий показник від початку повномасштабного вторгнення. Падіння доходів відбулося попри зростання обсягів експорту на 4% проти попереднього місяця.
Доходи від транспортованої морем сирої нафти скоротились на 8%, як порівняти із квітнем, до 176 млн євро на день, що є найнижчим показником із січня 2024 року. При цьому обсяги експорту у травні також зменшились — на 3%.
Доходи Росії від поставок сирої нафти трубопроводами — навіть попри стабільні обсяги — були на 8% нижчими порівняно з попереднім місяцем і становили 59 млн євро на день.
Доходи Росії від зрідженого природного газу (ЗПГ) залишались на рівні 40 млн євро на день, тоді як обсяги експорту зросли на 7%.
Доходи від експорту трубопровідного газу знизились на 7% до 51 млн євро на день, а обсяги — на 3%.
Хоча доходи від транспортованих морем нафтопродуктів у травні не змінилися (164 млн євро на день), їх експортні обсяги збільшились на 11%.
Російські доходи від експорту вугілля зростали другий місяць поспіль, збільшившись аж на 18% до 74 млн євро на день, що є найвищим рівнем із червня 2024 року.

Хто купує російське викопне паливо?

Вугілля: з 5 грудня 2022 року і до кінця травня 2025 року Китай придбав 44% усього експорту вугілля з Росії. Індія (19%), Туреччина (11%), Південна Корея (9%) і Тайвань (4%) завершували п’ятірку найбільших покупців.
Сира нафта: 47% експорту сирої нафти з Росії придбав Китай, за ним ішли Індія (38%), ЄС (6%) і Туреччина (6%).
Нафтопродукти: Туреччина, найбільший покупець, придбала 26% експорту нафтопродуктів із Росії, далі йшли Китай (13%) і Бразилія (12%).
ЗПГ: ЄС був найбільшим покупцем, придбавши 50% експорту ЗПГ з Росії, а завершували трійку найбільших покупців Китай (21%) і Японія (18%).
Трубопровідний газ: найбільшим покупцем був ЄС, придбавши 37% трубопровідного газу з Росії, за ним ішли Китай (30%) і Туреччина (27%).

У травні Китай залишався найбільшим покупцем російського викопного палива. Його імпорт становив 42% (5,7 млрд євро) місячних експортних надходжень Росії від п’яти найбільших імпортерів. Сира нафта складала 57% (3,3 млрд євро) імпорту Китаю з Росії.
Китайський імпорт російської сирої нафти, транспортованої морем, скоротився на 11% порівняно з попереднім місяцем, що відповідає зниженню загального імпорту цього товару країною на 5%. У травні частка російської сирої нафти в загальному імпорті Китаю залишалася стабільною і становила 12%.
Хоча загальний імпорт вугілля Китаєм підвищився на 6% у травні, імпорт вугілля з Росії за місяць подвоївся, склавши 6,6 млн тонн (1 млрд євро). Частка Росії в загальному імпорті Китаю у травні також зросла на 7 відсоткових пунктів, до 23%.
У травні Індія залишалася другим за величиною покупцем російського викопного палива, імпортувавши його на суму 4,2 млрд євро. Сира нафта становила 72% (3 млрд євро) цього імпорту.
Загальний імпорт сирої нафти Індією у травні зріс на 3%, однак обсяги імпортованої російської нафти і далі були стабільними — на рівні 7,9 млн тонн. За останні три місяці індійський імпорт сирої нафти з Росії мав найвищі показники з липня 2024 року.
Росія залишалася найбільшим постачальником сирої нафти до Індії, зберігаючи частку 38% у її загальному обсязі імпорту. Після значного зростання імпорту нафти марки Східний Сибір–Тихий океан (ESPO) у квітні, у травні обсяги імпорту цієї марки впали на 14%.
Імпорт російського вугілля Індією в травні зріс на 34% проти попереднього місяця — до історичного максимуму в 3,74 млн тонн (686 млн євро). Тоді як у травні загальний імпорт вугілля Індією підскочив до найвищого рівня з червня 2022 року, частка російського вугілля зросла на 3 відсоткові пункти, до 15%.
Скорочення експорту російської сирої нафти у травні можна пояснити зниженням її видобутку цього ж місяця. У травні обсяги видобутку сирої нафти в Росії були дещо нижчими за цілі, визначені ОПЕК+ на місяць, навіть попри компенсацію перевидобутку в квітні.
Туреччина була третім за величиною імпортером російського викопного палива, забезпечуючи Росії 13% (1,8 млрд євро) від загального обсягу її експортних доходів від п’яти найбільших імпортерів.
Понад половину (63% на загальну суму 1,1 млрд євро) імпорту Туреччини з Росії становили нафтопродукти. Турецький імпорт російських нафтопродуктів у травні різко зріс на 21%, як порівняти з попереднім місяцем. Це корелювалося із 30% збільшенням загального імпорту нафтопродуктів. Російські нафтопродукти у травні становили 85% від загального обсягу імпорту нафтопродуктів Туреччиною, причому 48% цих поставок надійшло до трьох портів: Мармара Ереглісі, Мерсін і Джейхан.
Імпорт через порт Джейхан у травні зріс утричі, а поставки здійснювалися на термінал «Торос Джейхан». Раніше термінал підозрювався у реекспорті російських нафтопродуктів до ЄС.
Четвертим за величиною покупцем російського викопного палива був ЄС, а його імпорт становив 10% (1,3 млрд євро) від п’яти найбільших покупців. Майже половину цього імпорту складав російський ЗПГ на суму 618 млн євро.
Бразилія закупила російського викопного палива на 567 млн євро, з яких 99% становили нафтопродукти, а решту — вугілля.

У травні п’ять найбільших країн-імпортерів російського викопного палива у ЄС разом заплатили Росії 1 млрд євро. ЄС не наклав санкції на імпорт природного газу, який складає понад 70% цих закупівель і постачається переважно трубопроводами або у вигляді зрідженого газу. Решту цього імпорту ЄС становила переважно сира нафта, яка продовжує надходити до Угорщини та Словаччини південною гілкою трубопроводу «Дружба», для якої ЄС зробив виняток.
Угорщина була найбільшим імпортером у травні, придбавши російського викопного палива на суму 336 млн євро, а саме сирої нафти (109 млн євро) і трубопровідного газу (226 млн євро).
Другим за величиною імпортером російського викопного палива в ЄС стала Словаччина. Майже 80% її імпорту становила сира нафта, що постачається трубопроводом «Дружба», на суму 178 млн євро. Через звільнення від санкцій, що було продовжене до червня 2025 року, Словаччина переробляла російську сиру нафту на нафтопродукти та реекспортувала їх до Чехії.
Нещодавно опублікований звіт CREA та CSD продемонстрував, як Угорщина та Словаччина використали цю поступку, аби не послаблювати свою залежність від російського викопного палива з моменту вторгнення. Через тиждень після його публікації угорський нафтогазовий гігант MOL Group оголосив про нову угоду, яка може зумовити «збільшення обсягів переробки альтернативної сирої нафти на нафтопереробних заводах компанії до 160 тисяч тонн на рік». Хоча цей крок подається як прогрес, насправді він зменшить загальну залежність обох країн від російської нафти лише на 1%.
Бельгія у травні була третім за величиною імпортером російського викопного палива, закупивши його на загальну суму 195 млн євро. Весь її імпорт складався з російського ЗПГ.
Франція, четвертий за величиною покупець у ЄС, імпортувала російського викопного палива на суму 164 млн євро, лише ЗПГ. Втім той факт, що цей газ імпортується через Францію, не обов’язково означає, що країна його споживає. Нещодавнє дослідження вказує на те, що частина російського ЗПГ, що надходить до Франції через термінал Дюнкерк, постачається далі до Німеччини.
Іспанія у травні імпортувала з Росії виключно ЗПГ на суму 161 млн євро.

Як змінюються ціни на нафту?

У травні середня спотова ціна на нафту марки Urals була на 5% нижчою за граничну, а саме 57,3 дол. США за барель.
Середньомісячна ціна на суміш російської сирої нафти марки Sokol також скоротилась, на аналогічні 6%: до 59,4 дол. США за барель.
Ціни на російську нафту знизились разом зі світовим падінням цін на нафту. Еталонна нафта марки Brent у травні, порівняно з попереднім місяцем, також зменшилась у ціні на 3%.

У травні знижка на сиру нафту марки Urals значно зросла — аж на 15% проти попереднього місяця, досягнувши в середньому 6,3 дол. США за барель порівняно з нафтою марки Brent. Водночас знижка на нафту марки Sokol подвоїлась до 4,1 дол. США за барель.
Упродовж цього періоду судна, що належать країнам G7+ або застраховані в них, продовжували завантажувати російську нафту в усіх російських портових регіонах, при цьому середні експортні ціни на сиру нафту і далі перевищували граничну. Такі випадки вимагають подальшого розслідування з боку органів, що контролюють дотримання санкцій, на предмет порушення останніх.

Через запровадження західних санкцій контроль над російською нафтою відновлюють танкери країн G7+

У травні 2025 року Росія експортувала 23,7 млн тонн нафти морем — це на 7% менше, ніж попереднього місяця. Майже половину (54%) цього експорту нафти забезпечили танкери країн G7+, що на 3 відсоткові пункти більше, ніж у квітні. Із січня частка країн G7+ у цьому транспортуванні зросла з 35% до 54%, тоді як частка «тіньових» танкерів відповідно впала з 65% до 46%.
Експорт сирої нафти морським транспортом скоротився на 3% порівняно з попереднім місяцем. Танкери країн G7+ забезпечили 39% поставок сирої нафти у травні проти лише 19% у січні. Використання «тіньових» танкерів для перевезення сирої нафти відповідно скоротилося з 81% у січні до 61% у травні.
Транспортування російських нафтопродуктів загалом менше визначалося «тіньовими» танкерами. У травні танкери країн G7+ забезпечували 76% експортних перевезень нафтопродуктів проти 67% у січні. Відповідно тіньові танкери транспортували 24% цих обсягів проти 33% на початку року.
Із кінця 2024 року торгівля російською нафтою марки Urals постійно велася за ціною, нижчою за граничні 60 дол. США за барель. У травні ціни на нафту марки Urals (на умовах FOB) у Приморську становили в середньому 51,35 дол. США за барель. Нижча ціна на нафту марки Urals розширила можливості законного транспортування російської сирої нафти з використанням західних судноплавних, страхових і фінансових послуг.

«Тіньові» танкери створюють значні ризики для екології та ефективності санкцій

У травні російську сиру нафту та нафтопродукти транспортували 397 танкерів, з яких 142 були «тіньовими». 29% цих «тіньових» танкерів мали вік щонайменше 20 років.
Старіші «тіньові» танкери, що транспортують російську нафту та нафтопродукти через виключні економічні зони, територіальні води чи протоки держав-членів ЄС, викликають екологічне та фінансове занепокоєння через свій вік, сумнівну документацію про технічне обслуговування та сумнівне страхове покриття. Імовірно, останнє не містить достатнього P&I-страхування (захист і відшкодування), щоб покрити витрати у випадку розливу нафти або аварії. У разі настання аварії, основний фінансовий тягар щодо очищення, імовірно, доведеться нести прибережними країнам, не кажучи вже про шкоду екології їхніх морів.
Для платників податків прибережних країн вартість очищення та компенсації внаслідок розливу нафти з танкерів із сумнівним страхуванням може становити понад 1 млрд євро.

У травні, за попередніми оцінками, у водах ЄС було здійснено щоденні STS-трансфери російської нафти на суму 142 млн євро, що на 55% більше, ніж попереднього місяця. 93% цих трансферів здійснювались танкерами країн G7+ і лише 7% — «тіньовими» суднами, що часто не мають страхування або зареєстровані під зручними прапорами.
Цей зсув свідчить про зростання тиску західних санкцій та правоохоронних заходів. 16-й та 17-й пакети санкцій ЄС забороняють доступ до портів будь-яким танкерам, причетним до несанкціонованих STS-трансферів російської нафти, та вимагають повідомляти про заплановані STS-трансфери у водах ЄС за 48 години до їх здійснення. Ця політика спрямована на ризикові операції та обмежує можливості для здійснення діяльності, що порушує встановлені вимоги.
Панама також посилила законодавчий нагляд. У травні її морське управління зобов’язало танкери під прапором Панами, багато з яких належать до тіньового флоту, подавати детальні плани з STS-трансферів за 48 годин до їх реалізації. Разом ці міжнародні заходи стимулюють здійснювати STS-трансфери, використовуючи тільки ті судна, що відповідають вимогам країн G7.

Як союзники України можуть продовжувати «закручувати» гайки?

Доходи Росії від експорту викопного палива впали після запровадження санкцій, заразом обмежуючи можливості Путіна фінансувати війну. Втім потрібно зробити набагато більше, щоб обмежити доходи Росії від експорту та скоротити фінансування військового бюджету Кремля. Зокрема, йдеться про зниження граничної ціни на нафту, посилення моніторингу та застосування санкцій і заборону викопного палива, на яке ще не було накладено санкцій, як-от ЗПГ і трубопровідного палива, торгівля якими в ЄС є законною.

Знизити граничну ціну на нафту

Встановлення нижчої граничної ціни на рівні 30 дол. США за барель (що все ще значно перевищує витрати Росії на видобуток нафти, які в середньому становлять 15 дол. США за барель) скоротило б доходи Росії від експорту нафти на 40% (142 млрд євро) із моменту запровадження санкцій у грудні 2022 року і до кінця травня 2025 року. Тільки у травні гранична ціна в 30 дол. США за барель зменшила б доходи Росії на 36% (3,8 млрд євро).
Зниження граничної ціни призвело б до дефляції, що зумовило б зниження експортних цін на російську нафту та стимулювало б збільшення російського видобутку задля компенсації відповідного падіння доходів.
З моменту запровадження санкцій і до кінця травня 2025 року повне дотримання політики обмеження ціни скоротило б доходи Росії на 11% (39,01 млрд євро). Лише у травні 2025 року повне дотримання політики обмеження ціни зменшило б доходи Росії на 4% (приблизно 0,47 млрд євро).
У своїй нещодавній заяві президентка Єврокомісії запропонувала знизити граничну ціну на нафту до 45 дол. США за барель, враховуючи поточні світові ціни на нафту. Аналіз CREA свідчить, що лише у травні гранична ціна в 45 дол. США за барель скоротила б доходи Росії на 27% (2,8 млрд євро). Втім цей розрахунок передбачає суворе й повне дотримання політики граничної ціни, яка навіть нині не завжди виконується.

Обмежити зростання «тіньового» флоту та закрити лазівку в нафтопереробці

Через зростання «тіньового» флоту залежність Росії від суден, які належать країнам G7+ або застраховані в них, зменшилась. Це відповідно впливає на спроможність коаліції за обмеження ціни знизити граничну ціну та вдарити по доходах Росії від експорту нафти. Країни, що запровадили санкції, мають запобігти зростанню використання Росією «тіньових» танкерів, які не підпадають під дію політики обмеження ціни на нафту.
Країни G7+ також мають закрити дедалі більшу лазівку в нафтопереробці, заборонивши імпорт нафтопродуктів, вироблених з російської сирої нафти. Це посилить вплив санкцій, позбавляючи треті країни стимулів імпортувати значні обсяги російської нафти та сприяючи скороченню російських експортних доходів. Заборона імпорту нафтопродуктів із НПЗ, які переробляють російську сиру нафту, також знизить ціну на російську нафту, оскільки Росії буде складно знайти покупців чи розширити свій ринок.

Посилити правозастосування та моніторинг

Правоохоронні органи, які контролюють застосування санкцій, мають вживати проактивних заходів проти суб’єктів-порушників, зокрема страховиків, зареєстрованих у країнах-учасницях коаліції за обмеження ціни, перевізників і власників суден.
Попри явні докази порушень, правоохоронні органи мають посилити застосовування штрафних санкцій проти перевізників, страховиків або власників суден, і ця інформація повинна бути загальнодоступною. Покарання суб’єктів-порушників підвищують передбачуваний ризик бути спійманим і діють як стримуючий фактор.
Покарання за порушення політики обмеження ціни мають бути значно суворішими. Нинішні санкції передбачають 90-денну заборону суднам надавати морські послуги з моменту порушення політики обмеження ціни, що є надто легким покаранням. Потрібно штрафувати судна та забороняти їм надавати послуги назавжди, якщо їх визнають винними в порушенні санкцій.
Правоохоронні органи, які забезпечують дотримання санкцій, мають продовжувати застосовувати санкції до «тіньових» танкерів, оскільки це перешкоджає Росії транспортувати свою нафту за ціною, вищою за граничну. За оцінками CREA, початкові санкції OFAC щодо «тіньових» танкерів спричинили збільшення знижки, яку Росія пропонує покупцям своєї нафти, і скоротили доходи Росії від експорту сирої нафти на 5% (512 млн євро на місяць).
Брак належного моніторингу та правозастосування, а також зростання цін на нафту збільшують експортні доходи Росії для фінансування її війни проти України.
Країни G7+ мають заборонити STS-трансфери російської нафти у водах країн G7+. STS-трансфери, які здійснюються старими «тіньовими» танкерами із сумнівною документацію про технічне обслуговування та сумнівним страхуванням, породжують екологічні та фінансові ризики для прибережних держав і забезпечують Росії логістику для експорту великих обсягів сирої нафти. Прибережні держави повинні вимагати від «тіньових» танкерів, які транспортують російську нафту через їхні територіальні води, надання документів, що підтверджують наявність адекватного морського страхування. Якщо «тіньові» танкери не можуть цього зробити, їх слід додавати до санкційних списків OFAC, Сполученого Королівства та ЄС. Така політика може обмежити можливості Росії транспортувати свою нафту «тіньовими» танкерами, на які вимога дотримання політики обмеження ціни на нафту не поширюється.

Пов’язані звіти:

Примітка щодо методології:

Ці щомісячні звіти використовують методологію CREA для відстеження перевезення викопного палива.

Дані, які використовуються для щомісячних звітів, беруться як зріз станом на кінець кожного місяця. Дані про торгівлю нафтою та її перевезення переглядаються та перевіряються суб’єктами, що їх надають, протягом місяця. Для забезпечення точності ми щомісяця відповідно оновлюємо ці перевірені дані. Це означає, що у наших оновлених наступних щомісячних звітах дані за попередній місяць можуть відрізнятися. Для забезпечення узгодженості ми не змінюємо звіти за попередні місяці, але розглядаємо найновіші звіти як такі, що містять найточніші дані щодо експортних доходів і обсягів.

Значення щоденних обсягів доходів Росії від товарів, що використовуються у цих звітах, розраховуються як середнє за методологією CREA для ціноутворення.

Ми оцінили вплив ембарго на сиру нафту та політики обмеження ціни, запроваджених країнами ЄС/G7, розрахувавши ціну нафти марки Urals за відсутності і цієї політики, і вторгнення Росії в Україну. Для цього ми обчислили середню різницю між спотовими цінами на нафту марок Brent і Urals за рік до вторгнення. Цю середню різницю ми використали для оцінки очікуваної ціни нафти марки Urals на основі поточної вартості нафти марки Brent із моменту запровадження політики обмеження ціни. Ми застосували очікувану і поточну ціни нафти марки Urals, а також обсяги проданої нафти марки Urals за даними Kpler, щоб визначити різницю в загальній вартості російського експорту.