Автори: Вайбхав Рагхунандан та Петрас Катінас

Накладені на танкери санкції знизили експорт російської нафти, а судна країн G7+ забезпечили майже половину всіх поставок нафти у квітні

Ключові висновки

У квітні місячні доходи Росії від експорту викопного палива знизились на 6% порівняно із попереднім місяцем — до 585 млн євро на день, тоді як обсяги експорту дещо зросли — на 1%.
Танкери, що належать країнам G7+, забезпечили перевезення майже половини (47%) експорту російської нафти у квітні, що на чотири відсоткові пункти більше, ніж у березні. Із січня частка «тіньових» танкерів у транспортуванні російської нафти знизилась із 65% до 53%.
Використання «тіньових» танкерів для транспортування російської сирої нафти скоротилося з 81% у січні до 65% у квітні.
Китайський імпорт російської сирої нафти, що транспортується морем, зріс на 8% проти попереднього місяця до найвищого з жовтня 2024 року рівня. Це зростання російського імпорту зумовлене передовсім квітневим падінням світових цін на нафту та використанням китайськими нафтопереробними заводами (НПЗ) можливості для збільшення своїх запасів.
Встановлення нижчої граничної ціни на рівні 30 дол. США за барель скоротило б доходи Росії від експорту нафти на 40% (138 млрд євро) з моменту запровадження санкцій ЄС у грудні 2022 року і до кінця квітня 2025 року. У квітні гранична ціна в 30 дол. США за барель знизила б доходи Росії на 38% (4,13 млрд євро).

Тенденції щодо загального доходу від експорту

У квітні місячні доходи Росії від експорту викопного палива знизились на 6%, як порівняти з попереднім місяцем, — до 585 млн євро на день, тоді як обсяги експорту дещо зросли — на 1%.
Доходи від транспортованої морем сирої нафти знизились на 14% проти березня до 204 млн євро на день, тоді як обсяги експорту зросли на 3%.
Доходи Росії від трубопровідної сирої нафти зменшились на 2% до 70 млн євро на день.
Доходи Росії від експорту зрідженого природного газу (ЗПГ) зросли на 1% до 40 млн євро на день, а обсяги його експорту — на 7%.
Доходи від трубопровідного газу знизились на 10% до 52 млн євро на день, а обсяги його експорту — на 4%.
Доходи від транспортованих морем нафтопродуктів зменшились на 14% порівняно із попереднім місяцем — до 155 млн євро на день.
Доходи Росії від експорту вугілля збільшились на 10% до 63 млн євро на день.

Хто купує російське викопне паливо?

Вугілля: із 5 грудня 2022 року і до кінця квітня 2025 року Китай придбав 44% усього експорту вугілля з Росії. Замикали п’ятірку найбільших покупців Індія (19%), Туреччина (11%), Південна Корея (10%) і Тайвань (5%).
Сира нафта: Китай закупив 47% експорту сирої нафти з Росії, за ним ішли Індія (38%), ЄС (6%) і Туреччина (6%).
Нафтопродукти: Туреччина, найбільший покупець, придбала 26% експорту російських нафтопродуктів, далі йшли Китай (13%) і Бразилія (12%).
ЗПГ: найбільшим покупцем був ЄС, що придбав 50% експорту ЗПГ із Росії, а замикали трійку лідерів Китай (21%) та Японія (19%).
Трубопровідний газ: ЄС став найбільшим покупцем, придбавши 37% російського трубопровідного газу, за ним ішли Китай (29%) і Туреччина (27%).

У квітні Китай залишався найбільшим покупцем російського викопного палива. Його імпорт склав майже 40% (5,7 млрд євро) місячних експортних доходів Росії від п’яти найбільших імпортерів. Сира нафта становила 64% (3,7 млрд євро) імпорту Китаю з Росії.
Китайський імпорт російської сирої нафти, що транспортується морем, зріс на 8% проти березня і досяг найвищого з жовтня 2024 року рівня. Водночас його загальний імпорт сирої нафти, що транспортується морем, скоротився на 2% порівняно із попереднім місяцем — до найнижчого рівня цьогоріч. При цьому російська сира нафта становила 12% від загального обсягу імпорту Китаю.
Таке зростання імпорту з Росії зумовлене насамперед квітневим падінням світових цін на нафту, а також тим фактом, що китайські НПЗ поповнювали свої запаси на складах, маючи можливість придбати дешеву нафту.
Крім того, існує припущення, що збільшення обсягів закупівель російської нафти Китаєм зумовлене активізацією STS-трансферів у водах довкола Сінгапуру та Малайзії задля уникнення використання танкерів із санкційних списків OFAC.
У квітні Індія була другим за величиною покупцем російського викопного палива, імпортувавши його на суму 4,2 млрд євро. Сира нафта становила 81% (3,4 млрд євро) цього імпорту.
Загальний імпорт сирої нафти Індією у квітні скоротився на 11%, втім обсяги імпорту з Росії залишалися стабільними й становили 40% від загального обсягу. Імпорт сирої нафти марки ESPO зріс до найвищих рівнів за останні два квартали.
Туреччина була третім за величиною імпортером викопного палива з Росії, забезпечивши їй 15% (2,1 млрд євро) від загального обсягу експортних доходів від п’яти найбільших імпортерів.
Майже половину (1 млрд євро) імпорту Туреччини з Росії складали нафтопродукти. Її імпорт російських нафтопродуктів у квітні дещо зріс, до 1,8 млн тонн. Російські нафтопродукти становили 84% від загального обсягу імпорту нафтопродуктів країною у квітні, причому 74% цих поставок здійснювалося до двох портів: Мармара Ереглісі та Мерсін.
Четвертим за величиною покупцем російського викопного палива був ЄС: його імпорт становив 10% (1,5 млрд євро) від п’яти найбільших покупців. Майже половину цього імпорту складав російський ЗПГ на суму 673 млн євро.
Бразилія придбала російського викопного палива на 812 млн євро, з яких 98% становили нафтопродукти й 2% — вугілля. Імпорт російських нафтопродуктів Бразилією у квітні був найбільшим за обсягом із травня 2024 року й третім за цим же показником із моменту вторгнення в Україну.

У квітні п’ять найбільших країн-імпортерів російського викопного палива в ЄС разом заплатили Росії 1,2 млрд євро. ЄС не наклав санкції на імпорт природного газу, який складає понад 70% цих закупівель і постачається переважно трубопроводами або у вигляді зрідженого газу. Решту становила переважно сира нафта, яка продовжує надходити до Угорщини, Словаччини та Чеської Республіки південною гілкою трубопроводу «Дружба», для якої ЄС зробив виняток.
Угорщина була найбільшим імпортером, придбавши у квітні російського викопного палива на суму 373 млн євро, а саме сирої нафти (197 млн євро) й турбопровідного газу (176 млн євро).
Другим за величиною імпортером російського викопного палива в ЄС була Франція. Її імпорт, зокрема російський ЗПГ, склав 371 млн євро. Втім той факт, що цей газ імпортується через Францію, не обов’язково означає, що країна його споживає. Нещодавнє дослідження вказує на те, що частина російського ЗПГ, що надходить до Франції через термінал Дюнкерк, постачається далі до Німеччини.
Словаччина, третій за величиною покупець у ЄС, імпортувала російського викопного палива на суму 209 млн євро. 61% імпорту Словаччини складала російська сира нафта на суму 155 млн євро, а решту — трубопровідний газ на суму 54 млн євро. Російська нафта перероблялася на нафтопродукти та реекспортувалася до Чехії. Це може відбуватись і далі, оскільки звільнення Словаччини від заборони на експорт вироблених з російської нафти нафтопродуктів, яке закінчилося в грудні 2024 року, було продовжене до червня 2025 року.
Четвертим за величиною імпортером у ЄС була Бельгія, що придбала виключно російський ЗПГ на суму 175 млн євро.
Іспанія імпортувала тільки ЗПГ — на суму 144 млн євро.

Як змінюються ціни на нафту?

У квітні середня спотова ціна на нафту марки Urals знизилась на 7%, дещо перевищуючи граничну ціну й становлячи 60,3 дол. США за барель.
Середньомісячна ціна на суміш російської сирої нафти Sokol також знизилась на аналогічні 8% до 62,9 дол. США за барель.
Ціни на російську нафту знизились разом зі світовим падінням цін на нафту. Еталонна нафта марки Brent у квітні також зменшилась у ціні на 8% порівняно із попереднім місяцем.

У квітні знижка на сиру нафту марки Urals зменшилась аж на 20% проти березня, у середньому до 5,5 дол. США за барель порівняно з нафтою марки Brent. Натомість знижка на суміш Sokol скоротилась на 14% до 2,7 дол. США за барель.
Упродовж цього періоду судна, що належать країнам G7+ або застраховані в них, продовжували завантажувати російську нафту в усіх російських портових регіонах, при цьому середні експортні ціни на сиру нафту і далі перевищували граничну. Такі випадки вимагають подальшого розслідування з боку органів, що контролюють дотримання санкцій, на предмет порушення останніх.

Через запровадження західних санкцій контроль над російською нафтою відновлюють танкери країн G7+

У квітні 2025 року Росія експортувала морем 23,5 млн тонн нафти, на 7% менше, ніж попереднього місяця. Майже половину (47%) цього експорту нафти перевезли танкери країн G7+, що на чотири відсоткові пункти більше, ніж у березні. Із січня 2025 року частка країн G7+ у цьому транспортуванні зросла із 35% до 47%, тоді як частка «тіньових» танкерів зменшилась із 65% до 53%.
Експорт сирої нафти морським транспортом скоротився на 5%, як порівняти з попереднім місяцем. Танкери країн G7+ забезпечили 35% поставок сирої нафти у квітні — порівняно з лише 19% у січні. Натомість використання «тіньових» танкерів для перевезення сирої нафти впало з 81% у січні до 65% у квітні.
Транспортування російських нафтопродуктів загалом менше визначалося «тіньовими» танкерами. У квітні танкери країн G7+ забезпечували вже 79% експорту нафтопродуктів — проти 67% у січні. Тіньові танкери перевезли 21% обсягів цих нафтопродуктів, менше, ніж на початку року (33%).
Посилення контролю зменшило можливості проведення «тіньових» танкерних операцій. До квітня західна влада вже наклала санкції на 311 танкерів за транспортування російської нафти за ціною, вищою за граничну.
Із кінця 2024 року торгівля російською нафтою марки Urals постійно велася за ціною, нижчою за граничні 60 дол. США за барель. У квітні ціни на нафту марки Urals на умовах FOB у Приморську становили в середньому 52,86 дол. США за барель. Завдяки цьому застраховані на Заході танкери змогли легально завантажувати та відвантажувати цю нафту. Низькі фрахтові ставки і велика кількість вільних суден дозволили контролювати транспортні витрати. Знижки на нафту марки Urals порівняно із нафтою марки Brent до кінця квітня скоротилися лише до 2,40 дол. США за барель — найменший розрив за понад рік, — що зробило російську нафту привабливою для ширшої групи НПЗ.

«Тіньові» танкери створюють значні ризики для екології та ефективності санкцій

У квітні російську сиру нафту та нафтопродукти експортували 352 танкери, з яких 135 були «тіньовими». 32% цих «тіньових» танкерів мали вік щонайменше 20 років. Найстарішому танкеру, який перевозив російську нафту у квітні, було понад 30 років.
Старіші «тіньові» танкери, що транспортують російську нафту та нафтопродукти через виключні економічні зони, територіальні води чи протоки держав-членів ЄС, викликають екологічне та фінансове занепокоєння через свій вік, сумнівну документацію про технічне обслуговування та сумнівне страхове покриття. Імовірно, останнє не містить достатнього P&I-страхування (захист і відшкодування), щоб покрити витрати у випадку розливу нафти або аварії. У разі настання аварії, основний фінансовий тягар щодо очищення, імовірно, доведеться нести прибережними країнам, не кажучи вже про шкоду екології їхніх морів.
Для платників податків прибережних країн вартість очищення та компенсації внаслідок розливу нафти з танкерів із сумнівним страхуванням може становити понад 1 млрд євро.

У квітні, за попередніми оцінками, у водах ЄС було здійснено щоденні трансфери російської нафти із судна на судно (STS) на суму 74 млн євро, тобто на 25% менше, ніж попереднього місяця. 34% цих трансферів здійснювались тіньовими танкерами, а решта — суднами, застрахованими у країнах G7+.

Як союзники України можуть продовжувати «закручувати» гайки?

Доходи Росії від експорту викопного палива впали після запровадження санкцій, заразом обмежуючи можливості Путіна фінансувати війну. Втім потрібно зробити набагато більше, щоб обмежити доходи Росії від експорту та скоротити фінансування військового бюджету Кремля. Зокрема, йдеться про зниження граничної ціни на нафту, посилення моніторингу та застосування санкцій і заборону викопного палива, на яке ще не було накладено санкцій, як-от ЗПГ і трубопровідного палива, торгівля якими в ЄС є законною.

Знизити граничну ціну на нафту

Встановлення нижчої граничної ціни на рівні 30 дол. США за барель (що все ще значно перевищує витрати Росії на видобуток нафти, які в середньому становлять 15 дол. США за барель) скоротило б доходи Росії від експорту нафти на 40% (138 млрд євро) із моменту запровадження санкцій у грудні 2022 року і до кінця квітня 2025 року. Тільки у квітні гранична ціна в 30 дол. США за барель зменшила б доходи Росії на 38% (4,13 млрд євро).
Зниження граничної ціни призвело б до дефляції, що зумовило б зниження експортних цін на російську нафту та стимулювало б збільшення російського видобутку задля компенсації відповідного падіння доходів.
З моменту запровадження санкцій і до кінця квітня 2025 року повне дотримання політики обмеження ціни скоротило б доходи Росії на 11% (38,08 млрд євро). Лише у квітні 2025 року повне дотримання політики обмеження ціни зменшило б доходи Росії на 5% (приблизно 0,58 млрд євро).

Обмежити зростання «тіньового» флоту та закрити лазівку в нафтопереробці

Через зростання «тіньового» флоту залежність Росії від суден, які належать країнам G7+ або застраховані в них, зменшилась. Це відповідно впливає на спроможність коаліції за обмеження ціни знизити граничну ціну та вдарити по доходах Росії від експорту нафти. Країни, що запровадили санкції, мають запобігти зростанню використання Росією «тіньових» танкерів, які не підпадають під дію політики обмеження ціни на нафту.
Країни G7+ також мають закрити дедалі більшу лазівку в нафтопереробці, заборонивши імпорт нафтопродуктів, вироблених з російської сирої нафти. Це посилить вплив санкцій, позбавляючи треті країни стимулів імпортувати значні обсяги російської нафти та сприяючи скороченню російських експортних доходів. Заборона імпорту нафтопродуктів із НПЗ, які переробляють російську сиру нафту, також знизить ціну на російську нафту, оскільки Росії буде складно знайти покупців чи розширити свій ринок.

Посилити правозастосування та моніторинг

Правоохоронні органи, які контролюють застосування санкцій, мають вживати проактивних заходів проти суб’єктів-порушників, зокрема страховиків, зареєстрованих у країнах-учасницях коаліції за обмеження ціни, перевізників і власників суден.
Попри явні докази порушень, правоохоронні органи мають посилити застосовування штрафних санкцій проти перевізників, страховиків або власників суден, і ця інформація повинна бути загальнодоступною. Покарання суб’єктів-порушників підвищують передбачуваний ризик бути спійманим і діють як стримуючий фактор.
Покарання за порушення політики обмеження ціни мають бути значно суворішими. Нинішні санкції передбачають 90-денну заборону суднам надавати морські послуги з моменту порушення політики обмеження ціни, що є надто легким покаранням. Потрібно штрафувати судна та забороняти їм надавати послуги назавжди, якщо їх визнають винними в порушенні санкцій.
Правоохоронні органи, які забезпечують дотримання санкцій, мають продовжувати застосовувати санкції до «тіньових» танкерів, оскільки це перешкоджає Росії транспортувати свою нафту за ціною, вищою за граничну. За оцінками CREA, початкові санкції OFAC щодо «тіньових» танкерів спричинили збільшення знижки, яку Росія пропонує покупцям своєї нафти, і скоротили доходи Росії від експорту сирої нафти на 5% (512 млн євро на місяць).
Брак належного моніторингу та правозастосування, а також зростання цін на нафту збільшують експортні доходи Росії для фінансування її війни проти України.
Країни G7+ мають заборонити STS-трансфери російської нафти у водах країн G7+. STS-трансфери, які здійснюються старими «тіньовими» танкерами із сумнівною документацію про технічне обслуговування та сумнівним страхуванням, породжують екологічні та фінансові ризики для прибережних держав і забезпечують Росії логістику для експорту великих обсягів сирої нафти. Прибережні держави повинні вимагати від «тіньових» танкерів, які транспортують російську нафту через їхні територіальні води, надання документів, що підтверджують наявність адекватного морського страхування. Якщо «тіньові» танкери не можуть цього зробити, їх слід додавати до санкційних списків OFAC, Сполученого Королівства та ЄС. Така політика може обмежити можливості Росії транспортувати свою нафту «тіньовими» танкерами, на які вимога дотримання політики обмеження ціни на нафту не поширюється.

Пов’язані звіти:

Примітка щодо методології:

Ці щомісячні звіти використовують методологію CREA для відстеження перевезення викопного палива.

Дані, які використовуються для щомісячних звітів, беруться як зріз станом на кінець кожного місяця. Дані про торгівлю нафтою та її перевезення переглядаються та перевіряються суб’єктами, що їх надають, протягом місяця. Для забезпечення точності ми щомісяця відповідно оновлюємо ці перевірені дані. Це означає, що у наших оновлених наступних щомісячних звітах дані за попередній місяць можуть відрізнятися. Для забезпечення узгодженості ми не змінюємо звіти за попередні місяці, але розглядаємо найновіші звіти як такі, що містять найточніші дані щодо експортних доходів і обсягів.

Значення щоденних обсягів доходів Росії від товарів, що використовуються у цих звітах, розраховуються як середнє за методологією CREA для ціноутворення.

Ми оцінили вплив ембарго на сиру нафту та політики обмеження ціни, запроваджених країнами ЄС/G7, розрахувавши ціну нафти марки Urals за відсутності і цієї політики, і вторгнення Росії в Україну. Для цього ми обчислили середню різницю між спотовими цінами на нафту марок Brent і Urals за рік до вторгнення. Цю середню різницю ми використали для оцінки очікуваної ціни нафти марки Urals на основі поточної вартості нафти марки Brent із моменту запровадження політики обмеження ціни. Ми застосували очікувану і поточну ціни нафти марки Urals, а також обсяги проданої нафти марки Urals за даними Kpler, щоб визначити різницю в загальній вартості російського експорту.