Автори: Петрас Катінас, Вайбхав Рагхунандан

У серпні «тіньові» танкери відновили перевезення російської нафти на фоні скорочення частки суден країн G7+ на 8 відсоткових пунктів порівняно із попереднім місяцем

Ключові висновки

Місячні доходи Росії від експорту викопного палива знижувались третій місяць поспіль, зафіксувавши у серпні скорочення на 2% проти липня, до 564 млн євро на день.
Доходи від експорту вугілля підвищились на 7% порівняно з попереднім місяцем до найвищих показників за рік.
Експорт російського вугілля у серпні зріс передовсім через збільшення закупівель Південною Кореєю у зв’язку із більшим споживанням електроенергії в країні. Імпорт російського вугілля Південною Кореєю зріс на 36% проти попереднього місяця до найвищого за всю історію рівня.
У серпні 2025 року п’ять найбільших імпортерів російського викопного палива в ЄС разом заплатили Росії 979 млн євро за викопне паливо.
У серпні 2025 року танкери країн G7+ перевезли російської нафти лише трохи більше половини, 53%. Це на 8 відсоткових пунктів менше, ніж у липні, що свідчить про відновлення залежності від «тіньового» флоту.
У серпні 2025 року чверть нафти, транспортованої «тіньовими» танкерами, була перевезена суднами, що наразі перебувають під санкціями. Ці підсанкційні танкери у серпні забезпечили 12% російського експорту нафти.
Встановлення нижчої граничної ціни на рівні 30 дол. США за барель (що все ще значно перевищує витрати Росії на видобуток нафти, які в середньому становлять 15 дол. США за барель) скоротило б доходи Росії від експорту нафти на 40% (153 млрд євро) із моменту запровадження санкцій ЄС у грудні 2022 року і до кінця серпня 2025 року. Тільки у липні гранична ціна в 30 дол. США за барель зменшила б доходи Росії на 38% (3,71 млрд євро).

Тенденції щодо загального доходу від експорту

У серпні місячні доходи Росії від експорту викопного палива знизились на 2% порівняно з попереднім місяцем, до 564 млн євро на день. Доходи Росії від експорту викопного палива скорочуються третій місяць поспіль.
Доходи від сирої нафти, що транспортується морем, різко впали на 12%, як порівняти з липнем, до 170 млн євро на день, тоді як обсяги цих перевезень зменшились на 10%. Доходи Росії від сирої нафти, що транспортується морем, також знижуються третій місяць поспіль, досягнувши найнижчого у 2025 році рівня.
Доходи від трубопровідної сирої нафти дещо зросли проти попереднього місяця, на 2%, до 62 млн євро на день.
Доходи від зрідженого природного газу (ЗПГ) збільшились на 4% до 31 млн євро на день, що відповідає збільшенню обсягів його експорту на 7%.
Доходи від трубопровідного газу підвищились на 8% до 75 млн євро на день, хоча обсяги його експорту збільшились на 10% порівняно з попереднім місяцем.
Доходи від морського експорту нафтопродуктів зросли на 2,5% проти липня, досягнувши 147 млн євро на день, тоді як обсяги експорту дещо підвищились, на 2%, навіть попри удари українських безпілотників по російських нафтопереробних заводах.
Доходи від експорту вугілля збільшились на 7%, як порівняти з попереднім місяцем, до 76 млн євро на день, а обсяги експорту зросли на 6%. У серпні доходи від експорту вугілля досягли найвищого у 2025 році рівня.

Хто купує російське викопне паливо?

Експорт викопного палива з Росії залишається висококонцентрованим, з домінуванням Китаю в закупівлях вугілля та сирої нафти, Туреччини — в закупівлях нафтопродуктів, а ЄС — в закупівлях ЗПГ і трубопровідного газу. Це свідчить про залежність Москви від вузького кола ключових покупців.
Вугілля: з 5 грудня 2022 року і до кінця серпня 2025 року Китай придбав 44% усього експорту вугілля з Росії. Індія (20%), Туреччина (11%), Південна Корея (10%) і Тайвань (4%) замкнули п’ятірку найбільших покупців.
Сира нафта: Китай придбав 47% експорту сирої нафти з Росії, далі йшли Індія (38%), ЄС (6%) і Туреччина (6%).
Нафтопродукти: Туреччина, найбільший покупець, придбала 26% експорту нафтопродуктів з Росії, далі йшли Китай (13%), Бразилія (12%) та Сінгапур (7%).
ЗПГ: ЄС був найбільшим покупцем, закупивши 50% експорту російського ЗПГ з Росії, а замикали трійку лідерів Китай (21%) і Японія (18%).
Трубопровідний газ: ЄС був найбільшим покупцем, закупивши 35% трубопровідного газу з Росії, за ним ішли Китай (30%) і Туреччина (28%).

У серпні 2025 року Китай залишався найбільшим світовим покупцем російського викопного палива, забезпечуючи Росії 40% (5,7 млрд євро) експортних доходів від п’яти її найбільших імпортерів. Сира нафта становила найбільшу частку закупівель Китаю — 58% (3,1 млрд євро), який також імпортував російське вугілля — 15% (855 млн євро), трубопровідний газ — 12% (676 млн євро) та нафтопродукти — 10% (553 млн євро).
Індія і далі була другим за величиною покупцем російського викопного палива, імпортувавши його загалом на суму 3,6 млрд євро. Сира нафта домінувала в закупівлях Індії, складаючи 78% (2,9 млрд євро), а доповнювали її вугілля — 14% (510 млн євро) та нафтопродукти — 8% (282 млн євро).
Туреччина стала третім за величиною імпортером російського викопного палива, забезпечуючи Росії 21% (3 млрд євро) експортних доходів від п’яти її найбільших покупців. Трубопровідний газ становив найбільшу частку імпорту Туреччини — 39% (1,2 млрд євро), далі йшли нафтопродукти — 34% (1 млрд євро), сира нафта — 20% (596 млн євро) та вугілля — 7% (225 млн євро).
ЄС був четвертим за величиною покупцем російського викопного палива, забезпечуючи Росії 8% (1,2 млрд євро) експортних доходів від п’яти найбільших імпортерів. Більшість імпорту, 66% (773 млн євро), складав ЗПГ і трубопровідний газ, які доповнювала сира нафта — 32% (379 млн євро).
Південна Корея стала п’ятим за величиною імпортером російського викопного палива у серпні. Вугілля з 73% (413 млн євро)домінувало в її імпорті, що також охоплював ЗПГ з 21% (118 млн євро) й нафтопродукти з 6% (33 млн євро). Через високі температури та збільшення споживання електроенергії імпорт вугілля до Південної Кореї зріс на 19% порівняно з попереднім місяцем. Своєю чергою, поставки російського вугілля до Південної Кореї різко зросли — на 36% проти липня, досягнувши рекордних обсягів, — і склали 30% від загального обсягу імпорту, водночас вперше домінуючи серед інших джерел.

У серпні 2025 року п’ять найбільших імпортерів російського викопного палива з ЄС разом заплатили Росії 979 млн євро за викопне паливо. Природний газ, на який ЄС не наклав санкції і який постачається переважно трубопроводами або у вигляді ЗПГ, склав понад 61% цього імпорту. Решту становила переважно сира нафта, яка продовжує надходити до Угорщини та Словаччини південною гілкою трубопроводу «Дружба» згідно з наданим ЄС винятком.
Угорщина була найбільшим імпортером серед країн ЄС, придбавши російського викопного палива на суму 416 млн євро, а саме сирої нафти на 176 млн євро й трубопровідного газу на 240 млн євро.
Словаччина посіла друге місце, імпортувавши викопного палива на суму 276 млн євро. Сира нафта, що постачається трубопроводом «Дружба», становила 74% від загального обсягу на суму 204 млн євро, тоді як трубопровідний газ вартував 72 млн євро. Термін дії винятку, що дозволяв словацьким нафтопереробним заводам переробляти російську сиру нафту на нафтопродукти та реекспортувати їх до Чехії, закінчився 5 червня.
Франція була третім найбільшим покупцем, імпортувавши російського викопного палива на суму 157 млн євро, лише ЗПГ. Втім не весь цей газ споживається всередині країни — як свідчать дані дослідження, частина російського ЗПГ, що надходить через термінал Дюнкерк, постачається далі до Німеччини.
Нідерланди стали четвертим найбільшим імпортером, закупивши російського ЗПГ на суму 65 млн євро, тоді як Бельгія, яка посідає п’яте місце, здійснила закупівлі на суму 64 млн євро, також лише ЗПГ.

Як змінюються ціни на нафту?

У серпні 2025 року середня ціна на нафту марки Urals становила 63,4 дол. США за барель, що на 2,3% менше, ніж у липні.

Знижка на нафту марки Urals у серпні скоротилась на 6% проти попереднього місяця, склавши в середньому 3,7 дол. США за барель порівняно з нафтою марки Brent.

Через запровадження західних санкцій контроль над російською нафтою відновлюють танкери країн G7+

У серпні 2025 року Росія експортувала 25 млн тонн нафти морем. Танкери країн G7+ перевезли російської нафти лише трохи більше половини, 53%. Це на 8 відсоткових пунктів менше, ніж у липні, що свідчить про відновлення залежності від «тіньового» флоту.
Танкери країн G7+ у серпні забезпечили 36% експорту російської сирої нафти, тоді як частка «тіньових» танкерів зросла на 11% порівняно з попереднім місяцем. Натомість нафтопродукти залишаються менш залежними від «тіньових» суден, причому танкери країн G7+ здійснили 78% поставок — дещо більше, ніж у липні.
У серпні 2025 року чверть нафти, транспортованої «тіньовими» танкерами, була перевезена суднами, що наразі перебувають під санкціями. Ці підсанкційні танкери у серпні забезпечили 12% російського експорту нафти.

«Тіньові» танкери створюють значні ризики для екології та ефективності санкцій

У серпні 2025 року російську сиру нафту та нафтопродукти перевозили 400 суден, 125 з яких були «тіньовими». 38 «тіньових» танкерів мали вік щонайменше 20 років.
Старіші «тіньові» танкери, що транспортують російську нафту та нафтопродукти через виключні економічні зони, територіальні води чи протоки держав-членів ЄС, викликають екологічне та фінансове занепокоєння через свій вік, сумнівну документацію про технічне обслуговування та сумнівне страхове покриття. Імовірно, останнє не містить достатнього P&I-страхування (захист і відшкодування), щоб покрити витрати у випадку розливу нафти або аварії. У разі настання аварії, основний фінансовий тягар щодо очищення, імовірно, доведеться нести прибережними країнам, не кажучи вже про шкоду екології їхніх морів.
Для платників податків прибережних країн вартість очищення та компенсації внаслідок розливу нафти з танкерів із сумнівним страхуванням може становити понад 1 млрд євро.

За попередніми оцінками, у серпні 2025 року у водах ЄС було здійснено щоденні STS-трансфери російської нафти на суму 121 млн євро, що на 9% менше, ніж попереднього місяця. 94% цих трансферів забезпечили танкери країн G7+, а решту — «тіньові» судна, що часто не мають страхування або зареєстровані під зручними прапорами.

Як союзники України можуть продовжувати «закручувати» гайки?

Доходи Росії від експорту викопного палива впали після запровадження санкцій, заразом обмежуючи можливості Путіна фінансувати війну. Втім потрібно зробити набагато більше, щоб обмежити доходи Росії від експорту та скоротити фінансування військового бюджету Кремля. Зокрема, йдеться про зниження граничної ціни на нафту, посилення моніторингу та застосування санкцій і заборону викопного палива, на яке ще не було накладено санкцій, як-от ЗПГ і трубопровідного палива, торгівля якими в ЄС є законною.

Знизити граничну ціну на нафту

Встановлення нижчої граничної ціни на рівні 30 дол. США за барель (що все ще значно перевищує витрати Росії на видобуток нафти, які в середньому становлять 15 дол. США за барель) скоротило б доходи Росії від експорту нафти на 40% (153 млрд євро) із моменту запровадження санкцій у грудні 2022 року і до кінця серпня 2025 року. Тільки у серпні гранична ціна в 30 дол. США за барель зменшила б доходи Росії на 38% (3,71 млрд євро).
Зниження граничної ціни призвело б до дефляції, що зумовило б зниження експортних цін на російську нафту та стимулювало б збільшення російського видобутку задля компенсації відповідного падіння доходів.
З моменту запровадження санкцій і до кінця серпня 2025 року повне дотримання політики обмеження ціни скоротило б доходи Росії на 11% (40 млрд євро). Лише у серпні 2025 року повне дотримання цієї політики зменшило б доходи Росії на 6% (приблизно 0,68 млрд євро).

Обмежити зростання «тіньового» флоту та посилити заходи, спрямовані проти лазівок у нафтопереробці

Часте застосування санкцій до російських «тіньових» суден зумовило повернення Росії до використання танкерів, що належать країнам G7+ або застраховані в них, для перевезення своєї нафти. Проте російські «тіньові» танкери досі контролюють транспортування російської сирої нафти. Крім того, чимало суден, на які накладено санкції, продовжують постачати нафту до портів по всьому світу, при цьому особливо часто порушуючи санкції ЄС та Сполученого Королівства. Країнам, що запровадили санкції, слід узгодити списки суден та парадигми правозастосування для посилення впливу на діяльність останніх.
Прибережним державам необхідно активізувати зусилля щодо моніторингу, інспекції та затримання суден «тіньового» флоту, що не мають права на законний прохід, як-от ті, яким бракує прапора чи які незаконно простоюють або загрожують безпеці. Органи влади мають забезпечувати дотримання та вдосконалення екологічного та навігаційного законодавства у своїх територіальних водах, проводячи розслідування щодо підозрілих суден і висаджуючись на них, коли для цього є підстави. Екіпажі, причетні до злочинної діяльності, слід притягувати до відповідальності, а на судна та персонал, що не відповідають вимогам, мають видаватись міжнародні ордери на арешт.
У своєму 18-му пакеті санкцій ЄС заборонив імпорт «нафтопродуктів, вироблених із російської сирої нафти». Пакет забороняє імпорт з країн, які є «чистими імпортерами» сирої нафти. Статус «чистого експортера» не перешкоджає імпорту та переробці сирої нафти російського походження, особливо в юрисдикціях із гнучкою або непрозорою практикою постачання сирої нафти. Щоб усунути цю прогалину в правозастосуванні, винятки слід застосовувати на рівні нафтопереробних заводів, а не усієї держави. Під імпортні обмеження мають підпадати нафтопродукти, вироблені на підприємствах, які переробляли російську сиру нафту упродовж останніх шести місяців, незалежно від заявленого походження кінцевого продукту та чистої експортної позиції країни, що приймає.
Наявний пільговий період надає Росії, а також трейдерам, які купують нафтопродукти, вироблені з використанням російської сирої нафти, достатньо часу для коригування ланцюгів поставок та збереження доходів від продажу нафти. Запровадження коротшого 60-денного періоду для припинення виробництва та особлива увага до високоризикових продуктів, як-от дизельне й реактивне пальне, зменшать фіскальні прибутки Росії та обмежать можливості обходу санкцій. Це також забезпечить ЄС достатньо часу, щоб знайти альтернативних постачальників.
Винятки, надані таким країнам, як Сполучене Королівство, США, Канада, Норвегія та Швейцарія, створюють можливості для реекспорту нафтопродуктів, вироблених з російської сирої нафти, до ЄС. Цю прогалину слід усунути, аби забезпечити всеохопність та надійність санкцій.

Посилити правозастосування та моніторинг граничної ціни

Попри явні докази порушень, правоохоронні органи мають посилити застосовування штрафних санкцій проти перевізників, страховиків або власників суден, і ця інформація повинна бути загальнодоступною. Покарання суб’єктів-порушників підвищують передбачуваний ризик бути спійманим і діють як стримуючий фактор.
Покарання за порушення політики обмеження ціни мають бути значно суворішими. Нинішні санкції передбачають 90-денну заборону суднам надавати морські послуги з моменту порушення політики обмеження ціни, що є надто легким покаранням. Потрібно штрафувати судна та забороняти їм надавати послуги назавжди, якщо їх визнають винними в порушенні санкцій.
Країни G7+ мають заборонити STS-трансфери російської нафти у водах країн G7+. STS-трансфери, які здійснюються старими «тіньовими» танкерами із сумнівною документацію про технічне обслуговування та сумнівним страхуванням, породжують екологічні та фінансові ризики для прибережних держав і забезпечують Росії логістику для експорту великих обсягів сирої нафти. Прибережні держави повинні вимагати від ймовірно «тіньових» нафтових танкерів, які транспортують російську нафту через їхні територіальні води, надання документів, що підтверджують наявність адекватного морського страхування. Якщо ймовірно «тіньові» танкери не можуть цього зробити, їх слід додавати до санкційних списків OFAC, Сполученого Королівства та ЄС. Така політика здатна обмежити можливості Росії транспортувати свою нафту «тіньовими» танкерами, на які вимога дотримання політики обмеження ціни на нафту не поширюється.
Для посилення законності морських операцій Міжнародній морській організації (ІМО) вкрай важливо переглянути свої рекомендації щодо підвищення прозорості морського страхування. ІМО має зобов’язати держави прапора вимагати від судновласників та страховиків публічно розкривати ключову фінансову інформацію, зокрема дані про платоспроможність страховиків, кредитні рейтинги визнаних агентств та перевірені аудиторами фінансові звіти. Морські органи прибережних держав повинні мати юридичне право затримувати танкери (і навіть заохочуватися до цього), які плавають під фальшивими прапорами, створюючи загрозу для довкілля та безпеки.

Пов’язані звіти:

Примітка щодо методології:

Ці щомісячні звіти використовують методологію CREA для відстеження перевезення викопного палива.

Дані, які використовуються для щомісячних звітів, беруться як зріз станом на кінець кожного місяця. Дані про торгівлю нафтою та її перевезення переглядаються та перевіряються суб’єктами, що їх надають, протягом місяця. Для забезпечення точності ми щомісяця відповідно оновлюємо ці перевірені дані. Це означає, що у наших оновлених наступних щомісячних звітах дані за попередній місяць можуть відрізнятися. Для забезпечення узгодженості ми не змінюємо звіти за попередні місяці, але розглядаємо найновіші звіти як такі, що містять найточніші дані щодо експортних доходів і обсягів.

Значення щоденних обсягів доходів Росії від товарів, що використовуються у цих звітах, розраховуються як середнє за методологією CREA для ціноутворення.

Ми оцінили вплив ембарго на сиру нафту та політики обмеження ціни, запроваджених країнами ЄС/G7, розрахувавши ціну нафти марки Urals за відсутності і цієї політики, і вторгнення Росії в Україну. Для цього ми обчислили середню різницю між спотовими цінами на нафту марок Brent і Urals за рік до вторгнення. Цю середню різницю ми використали для оцінки очікуваної ціни нафти марки Urals на основі поточної вартості нафти марки Brent із моменту запровадження політики обмеження ціни. Ми застосували очікувану і поточну ціни нафти марки Urals, а також обсяги проданої нафти марки Urals за даними Kpler, щоб визначити різницю в загальній вартості російського експорту.