Ключові висновки

У жовтні 2025 року місячні доходи Росії від експорту викопного палива знизились на 4% проти попереднього місяця до 524 млн євро на день — найнижчого показника з часів повномасштабного вторгнення в Україну.
Танкери країн G7+ забезпечили 38% експорту російської сирої нафти, тоді як «тіньові» танкери, які не підпадають під санкції, — 18%. Найбільшу частку, 44%, перевезли «тіньові» танкери, що перебувають під санкціями.
П’ять найбільших імпортерів з ЄС разом заплатили Росії 938 млн євро за її викопне паливо. Дві третини цього імпорту становив природний газ, на який ЄС не наклав санкції і який постачався переважно трубопроводами або у вигляді зрідженого природного газу (ЗПГ).
ЄС, Австралія, Сполучне Королівство та США імпортували нафтопродуктів з індійських і турецьких нафтопереробних заводів (НПЗ), що використовують російську сиру нафту, на 971 млн євро. За попередніми оцінками, з російської сирої нафти було вироблено нафтопродуктів на суму 443 млн євро. Порівняно з вереснем Австралія та США збільшили імпорт із цих НПЗ на 140% та 17% відповідно.
У жовтні НПЗ у Вадінарі, що знаходиться під санкціями ЄС та Сполученого Королівства, збільшив свій імпорт на 32%, як порівняти з попереднім місяцем, досягнувши найвищих обсягів з моменту повномасштабного вторгнення.
Встановлення нижчої граничної ціни на рівні 30 дол. США за барель скоротило б доходи Росії від експорту нафти на 40% із моменту запровадження санкцій ЄС у грудні 2022 року і до кінця жовтня 2025 року. Тільки у жовтні гранична ціна в 30 дол. США за барель зменшила б доходи Росії на 36%.

Тенденції щодо загального доходу від експорту

У жовтні 2025 року місячні доходи Росії від експорту викопного палива знизились на 4% проти попереднього місяця до 524 млн євро на день — найнижчого показника з часів повномасштабного вторгнення в Україну..
Доходи від продажу сирої нафти залишалися стабільними, на рівні 238 млн євро на день, зокрема 59 млн євро на день надходило від трубопровідного експорту, а 179 млн євро на день — від морського експорту сирої нафти.
Доходи від продажу ЗПГ зросли на 10% до 38 млн євро на день, що відповідає зростанню обсягів експорту на 29%.
Доходи від продажу газу трубопроводами знизились на 6% до 69 млн євро на день.
Доходи від морського експорту нафтопродуктів проти вересня скоротились на 11%, до 114 млн євро на день.
Доходи від продажу вугілля знизились на 10% порівняно з попереднім місяцем до 62 млн євро на день, а обсяги експорту зросли на 14%. Це перше зниження російських доходів від вугілля за останні шість місяців.

Хто купує російське викопне паливо?

Експорт викопного палива з Росії залишається висококонцентрованим, з домінуванням Китаю в закупівлях вугілля та сирої нафти, Туреччини — в закупівлях нафтопродуктів, а ЄС — в закупівлях ЗПГ і трубопровідного газу. Це свідчить про залежність Москви від вузького кола ключових покупців.
Вугілля: з 5 грудня 2022 року і до кінця жовтня 2025 року Китай придбав 42% усього експорту вугілля з Росії. Закривали п’ятірку топ-покупців Індія (20%), Туреччина (11%), Південна Корея (10%) і Тайвань (4%).
Сира нафта: Китай придбав 47% експорту сирої нафти з Росії, Індія —38%, а Туреччина і ЄС — по 6%.
Нафтопродукти: Туреччина, найбільший покупець, придбала 26% експорту нафтопродуктів з Росії, далі йшли Китай (12%), Бразилія (11%) та Сінгапур (8%).
ЗПГ: ЄС залишався найбільшим покупцем російського ЗПГ, придбавши майже половину (49%) загального обсягу експорту ЗПГ з Росії, а замикали трійку топ-імпортерів Китай (22%) і Японія (18%).
Трубопровідний газ: ЄС є найбільшим покупцем, що придбав 34% російського трубопровідного газу, а замикали трійку лідерів Китай (30%) і Туреччина (29%).

У жовтні 2025 року Китай залишався найбільшим світовим покупцем російського викопного палива, забезпечивши Росії 44% (5,8 млрд євро) її експортних доходів від п’яти найбільших імпортерів. Сира нафта становила 63% (3,7 млрд євро) закупівель Китаю, вугілля — 12% (704 млн євро), трубопровідний газ — 11% (668 млн євро), ЗПГ — 7% (487 млн євро), нафтопродукти — 6% (355 млн євро).
Китай збільшив імпорт російської сирої нафти, що транспортується морем, на 21% порівняно з попереднім місяцем, тоді як загальний імпорт транспортованої морем сирої нафти зріс значно менше: на 9% проти вересня. Хоча протягом перших трьох тижнів місяця поставки «Роснефти» та «Лукойлу» до Китаю здійснювались стабільно, їх геть не було в останній тиждень жовтня, попри те, що санкції OFAC набудуть чинності лише 21 листопада.
Індія залишалася другим за величиною покупцем російського викопного палива, імпортувавши його загалом на 3,1 млрд євро. Сира нафта домінувала в цих закупівлях — 81% (2,5 млрд євро), а доповнювали її вугілля — 11% (351 млн євро) й нафтопродукти — 7% (222 млн євро).
Імпорт російської сирої нафти Індією зріс на 11%, як порівняти з попереднім місяцем, що відповідає збільшенню її загального імпорту на 8% проти вересня. Тоді як імпорт приватних НПЗ становив понад дві третини від загального обсягу імпорту Індії, державні НПЗ у жовтні майже подвоїли обсяги імпорту з Росії порівняно з попереднім місяцем.
У жовтні НПЗ у Вадінарі, що належить «Роснефти» і наразі підпадає під санкції ЄС та Сполученого Королівства, прискореними темпами збільшив виробництво до 90% своїх потужностей. Після запровадження санкцій ЄС у липні цей НПЗ імпортує сиру нафту лише з Росії. У жовтні його імпорт з Росії зріс на 32% порівняно з попереднім місяцем — до найвищих обсягів з моменту повномасштабного вторгнення. Втім експорт НПЗ значно скоротився (-47% проти жовтня 2024 року), до найнижчого з травня 2023 року рівня.
Туреччина була третім за величиною імпортером російського викопного палива, забезпечивши Росії 21% (2,7 млрд євро) її експортних доходів від п’яти найбільших покупців. Нафтопродукти становили найбільшу частку імпорту Туреччини — 35% (957 млн євро). Решту турецького імпорту складав трубопровідний газ — 34% (929 млн євро), сира нафта (572 млн євро) та вугілля (259 млн євро).
Імпорт російських нафтопродуктів Туреччиною зріс на 25% порівняно з попереднім місяцем. Дизельне паливо становило більшу частину її імпорту з Росії (46%), збільшившись на 9% проти вересня.
ЄС був четвертим за величиною покупцем російського викопного палива, забезпечуючи Росії 9% (1,1 млрд євро) її експортних доходів від п’яти найбільших імпортерів. Більшість імпорту, 73% (824 млн євро), складали ЗПГ і трубопровідний газ, а решту становили сира нафта — 26% (311 млн євро) та нафтопродукти — лише 1% (15 млн євро).
Південна Корея залишалася п’ятим за величиною імпортером російського викопного палива. Понад половину (53%) її імпорту, на суму 215 млн євро, становило вугілля, тоді як решту складали ЗПГ (107 млн євро) та нафтопродукти (80 млн євро).
Загальний обсяг імпорту вугілля Південною Корею у жовтні різко скоротився на 15%, однак обсяги імпорту з Росії зазнали значно більшого падіння — на 24%, як порівняти з попереднім місяцем. Корейські компанії можуть стикатися з «внутрішніми лімітами» на російські закупівлі. Хоча ліміти не формалізовані, державні компанії дотримуються їх для планування закупівель протягом року.

У жовтні 2025 року п’ять найбільших імпортерів російського викопного палива у ЄС разом заплатили Росії 938 млн євро за її викопне паливо. Дві третини цього імпорту становив природний газ, на який не накладено санкцій ЄС і який постачався насамперед трубопроводами або як ЗПГ. Решту переважно складала сира нафта, яка продовжує надходити до Угорщини та Словаччини південною гілкою трубопроводу «Дружба» згідно з наданим ЄС винятком.
Найбільшим імпортером ЄС була Угорщина, придбавши російського викопного палива на суму 258 млн євро, а саме 83 млн євро сирої нафти та 175 млн євро трубопровідного газу.
Другим за величиною імпортером була Словаччина, а її імпорт склав 210 млн євро. Сира нафта, що постачається трубопроводом «Дружба», становила 70% від загального обсягу закупівель, на суму 162 млн євро, тоді як трубопровідного газу було придбано на 48 млн євро. Термін дії винятку, що дозволяв словацьким НПЗ переробляти російську сиру нафту на нафтопродукти та реекспортувати їх до Чехії, закінчився 5 червня, тож всі нафтопродукти споживаються всередині країни.
Франція була третім за величиною покупцем, імпортувавши російського викопного палива на суму 209 млн євро, тільки як ЗПГ. Втім не весь цей газ споживається всередині країни — як свідчать дані дослідження, частина російського ЗПГ, що надходить через термінал Дюнкерк, постачається далі до Німеччини.
Четвертим за величиною імпортером була Бельгія, що придбала російського ЗПГ на суму 158 млн євро, тоді як Румунія, яка посідає п’яте місце, закупила трубопровідного газу на 74 млн євро.

У жовтні ЄС, Австралія, Сполучене Королівство та США імпортували нафтопродуктів з шести індійських та турецьких НПЗ, що використовують російську сиру нафту, на 971 млн євро. За попередніми оцінками, з російської сирої нафти було перероблено цих продуктів на суму 443 млн євро.
Хоча імпорт країн, які наклали санкції, з шести індійських та турецьких НПЗ, що використовують російську сиру нафту, у жовтні знизився на 8% порівняно із вереснем, це зменшення відбулося передовсім завдяки ЄС та Сполученому Королівству, чиє жовтневе скорочення становило 9% та 73% відповідно. Натомість імпорт Австралії у жовтні зріс на 140% до 93 млн євро, а імпорт США — на 17% до 126,6 млн євро. Обидві країни ще не заборонили імпорт нафтопродуктів, вироблених з російської сирої нафти.
Австралія здійснювала імпорт переважно з НПЗ у Джамнагарі та Нью-Мангалорі в Індії, тоді як США — з першого, а також з двох НПЗ у Туреччині, що належать компанії Tupras.

Як змінюються ціни на нафту?

У жовтні 2025 року середня ціна російської нафти марки Urals знизилась на 4% до 59 дол. США за барель, перевищуючи нову граничну ціну 47,6 дол. США за барель.
Нижча гранична ціна, запроваджена ЄС, Сполученим Королівством, Канадою, Норвегією, Швейцарією та Австралією, набула чинності 3 вересня. До 18 жовтня 2025 року діяв перехідний виняток, дозволяючи виконувати контракти, які (i) були підписані до 20 липня 2025 року та (ii) на момент укладання відповідали попередньому граничному рівню 60 дол. США.

У жовтні знижка на нафту марки Urals зменшилась на 4% проти вересня, досягнувши середнього рівня 4,92 дол. США за барель порівняно із маркою Brent.
На цю знижку також могло вплинути запровадження узгодженого нижчого рівня граничної ціни 47,6 дол. США за барель.

Через запровадження західних санкцій контроль над російською нафтою відновлюють танкери країн G7+

У жовтні танкери країн G7+ забезпечили 38% експорту російської сирої нафти, тоді як «тіньові» танкери, на які не накладено санкції, — 18%. Найбільшу частку, 44%, перевезли «тіньові» танкери, на які накладено санкції.
Для нафтопродуктів залежність від танкерів країн G7+ ще більша, адже вони транспортують 79% російських нафтопродуктів. «Тіньові» судна, на які накладено санкції, перевезли 15% загального обсягу російських нафтопродуктів, тоді як «тіньові» танкери, на які санкції не накладено, — лише 6%.

«Тіньові» танкери створюють значні ризики для екології та ефективності санкцій

У жовтні 2025 року російську сиру нафту та нафтопродукти експортували 360 суден, з яких 117 були «тіньовими». 41 «тіньовий» танкер мав вік щонайменше 20 років.
Старіші «тіньові» танкери, що транспортують російську нафту через води ЄС, створюють екологічні та фінансові ризики через свій вік, недостатнє технічне обслуговування та неадекватне P&I-страхування (захист і відшкодування). У разі розливу нафти або аварії прибережні держави можуть зіткнутися зі значними витратами на очищення та негативними наслідками для їхніх морських екосистем.
Для платників податків прибережних країн вартість очищення та компенсації внаслідок розливу нафти з танкерів із сумнівним страхуванням може становити понад 1 млрд євро.

За попередніми оцінками, у жовтні 2025 року у водах ЄС щоденно здійснювались STS-трансфери російської нафти на суму 112 млн євро, що на 35% більше, ніж попереднього місяця. 80% цих трансферів забезпечили танкери країн G7+, а решту — «тіньові» судна, що часто не мають страхування або зареєстровані під зручними прапорами.

Як союзники України можуть продовжувати «закручувати» гайки?

Доходи Росії від експорту викопного палива впали після запровадження санкцій, заразом обмежуючи можливості Путіна фінансувати війну. Втім потрібно зробити набагато більше, щоб обмежити доходи Росії від експорту та скоротити фінансування військового бюджету Кремля. Зокрема, йдеться про зниження граничної ціни на сиру нафту й нафтопродукти, посилення моніторингу та застосування санкцій і заборону викопного палива, на яке ще не було накладено санкцій, як-от ЗПГ і трубопровідного палива, торгівля якими в ЄС є законною.

Знизити граничну ціну на нафту

З 3 вересня 2025 року для російської сирої нафти діє два різних рівні обмеження ціни. ЄС, Сполучене Королівство, Канада, Норвегія, Швейцарія та Австралія запровадили граничну ціну на російську сиру нафту в 47,6 дол. США за барель. Водночас США і далі дотримуються обмеження 60 дол. США за барель.
Гранична ціна на нафтопродукти після цього поділу залишається незмінною. Оскільки більша частина початкової коаліції за обмеження ціни тепер дотримується нижчої граничної ціни, CREA також моделюватиме наслідки її повного застосування.
Встановлення нижчої граничної ціни на рівні 30 дол. США за барель (що все ще значно перевищує витрати Росії на видобуток нафти, які в середньому становлять 15 дол. США за барель) скоротило б доходи Росії від експорту нафти на 40% (160 млрд євро) із моменту запровадження санкцій у грудні 2022 року і до кінця жовтня 2025 року. Тільки у жовтні гранична ціна в 30 дол. США за барель зменшила б доходи Росії на 36% (3,24 млрд євро).
Зниження граничної ціни призвело б до дефляції, що зумовило б зниження експортних цін на російську нафту та стимулювало б збільшення російського видобутку задля компенсації відповідного падіння доходів.
Тільки у жовтні 2025 року повне застосування граничної ціни в 47,6 дол. США за барель скоротило б російські доходи приблизно на 15% (1,36 млрд євро).

Обмежити зростання «тіньового» флоту та посилити заходи, спрямовані проти лазівок у нафтопереробці

Часте застосування санкцій до російських «тіньових» суден зумовило повернення Росії до використання танкерів, що належать країнам G7+ або застраховані в них, для перевезення своєї нафти. Проте російські «тіньові» танкери досі контролюють транспортування російської сирої нафти. Крім того, чимало суден, на які накладено санкції, продовжують постачати нафту до портів по всьому світу, при цьому особливо часто порушуючи санкції ЄС та Сполученого Королівства. Країнам, що запровадили санкції, слід узгодити списки суден та парадигми правозастосування для посилення впливу на діяльність останніх.
Прибережним державам необхідно активізувати зусилля щодо моніторингу, інспекції та затримання суден «тіньового» флоту, що не мають права на законний прохід, як-от ті, яким бракує прапора чи які незаконно простоюють або загрожують безпеці. Органи влади мають забезпечувати дотримання та вдосконалення екологічного та навігаційного законодавства у своїх територіальних водах, проводячи розслідування щодо підозрілих суден і висаджуючись на них, коли для цього є підстави. Екіпажі, причетні до злочинної діяльності, слід притягувати до відповідальності, а на судна та персонал, що не відповідають вимогам, мають видаватись міжнародні ордери на арешт.
У своєму 18-му пакеті санкцій ЄС заборонив імпорт «нафтопродуктів, вироблених із російської сирої нафти». Пакет забороняє імпорт з країн, які є «чистими імпортерами» сирої нафти. Статус «чистого експортера» не перешкоджає імпорту та переробці сирої нафти російського походження, особливо в юрисдикціях із гнучкою або непрозорою практикою постачання сирої нафти. Щоб усунути цю прогалину в правозастосуванні, винятки слід застосовувати на рівні нафтопереробних заводів, а не усієї держави. Під імпортні обмеження мають підпадати нафтопродукти, вироблені на підприємствах, які переробляли російську сиру нафту упродовж останніх шести місяців, незалежно від заявленого походження кінцевого продукту та чистої експортної позиції країни, що приймає.
Наявний пільговий період надає Росії, а також трейдерам, які купують нафтопродукти, вироблені з використанням російської сирої нафти, достатньо часу для коригування ланцюгів поставок та збереження доходів від продажу нафти. Запровадження коротшого 60-денного періоду для припинення виробництва та особлива увага до високоризикових продуктів, як-от дизельне й реактивне пальне, зменшать фіскальні прибутки Росії та обмежать можливості обходу санкцій. Це також забезпечить ЄС достатньо часу, щоб знайти альтернативних постачальників.
Винятки, надані таким країнам, як Сполучене Королівство, США, Канада, Норвегія та Швейцарія, створюють можливості для реекспорту нафтопродуктів, вироблених з російської сирої нафти, до ЄС. Цю прогалину слід усунути, аби забезпечити всеохопність та надійність санкцій. ЄС має співпрацювати зі своїми партнерами, заохочуючи їх також заборонити імпорт нафтопродуктів із НПЗ, що використовують російську сиру нафту.

Посилити правозастосування та моніторинг граничної ціни

Попри явні докази порушень, правоохоронні органи мають посилити застосовування штрафних санкцій проти перевізників, страховиків і власників суден, і ця інформація повинна бути загальнодоступною. Покарання суб’єктів-порушників підвищують передбачуваний ризик бути спійманим і діють як стримуючий фактор.
Покарання за порушення політики обмеження ціни мають бути значно суворішими. Нинішні санкції передбачають 90-денну заборону суднам надавати морські послуги з моменту порушення політики обмеження ціни, що є надто легким покаранням. Потрібно штрафувати судна та забороняти їм надавати послуги назавжди, якщо їх визнають винними в порушенні санкцій.
Країни G7+ мають заборонити STS-трансфери російської нафти у водах країн G7+. STS-трансфери, які здійснюються старими «тіньовими» танкерами із сумнівною документацію про технічне обслуговування та сумнівним страхуванням, породжують екологічні та фінансові ризики для прибережних держав і забезпечують Росії логістику для експорту великих обсягів сирої нафти. Прибережні держави повинні вимагати від ймовірно «тіньових» нафтових танкерів, які транспортують російську нафту через їхні територіальні води, надання документів, що підтверджують наявність адекватного морського страхування. Якщо ймовірно «тіньові» танкери не можуть цього зробити, їх слід додавати до санкційних списків OFAC, Сполученого Королівства та ЄС. Така політика здатна обмежити можливості Росії транспортувати свою нафту «тіньовими» танкерами, на які вимога дотримання політики обмеження ціни на нафту не поширюється.
Для посилення законності морських операцій Міжнародній морській організації (ІМО) вкрай важливо переглянути свої рекомендації щодо підвищення прозорості морського страхування. ІМО має зобов’язати держави прапора вимагати від судновласників та страховиків публічно розкривати ключову фінансову інформацію, зокрема дані про платоспроможність страховиків, кредитні рейтинги визнаних агентств та перевірені аудиторами фінансові звіти. Морські органи прибережних держав повинні мати юридичне право затримувати танкери (і навіть заохочуватися до цього), які плавають під фальшивими прапорами, створюючи загрозу для довкілля та безпеки.

Пов’язані звіти:

Примітка щодо методології:
Ці щомісячні звіти використовують методологію CREA для відстеження перевезення викопного палива.
Дані, які використовуються для щомісячних звітів, беруться як зріз станом на кінець кожного місяця. Дані про торгівлю нафтою та її перевезення переглядаються та перевіряються суб’єктами, що їх надають, протягом місяця. Для забезпечення точності ми щомісяця відповідно оновлюємо ці перевірені дані. Це означає, що у наших оновлених наступних щомісячних звітах дані за попередній місяць можуть відрізнятися. Для забезпечення узгодженості ми не змінюємо звіти за попередні місяці, але розглядаємо найновіші звіти як такі, що містять найточніші дані щодо експортних доходів і обсягів.
Значення щоденних обсягів доходів Росії від товарів, що використовуються у цих звітах, розраховуються як середнє за методологією CREA для ціноутворення.
CREA оновив свої оцінки наслідків переглянутої і зниженої граничної ціни порівняно із лютим 2025 року. Ці цифри точніше відображають втрати доходів, яких могла б зазнати Росія. Через виявлену нами помилку, що хибно маркувала товари в нашій моделі, наші попередні дані суттєво недооцінювали вплив нижчої граничної ціни.