Автори: Вайбхав Рагхунандан, Петрас Катінас і Люк Вікенден.

Імпорт сирої нафти Індією впав до найнижчого рівня з моменту запровадження граничної ціни, натомість Франція та Іспанія збільшили імпорт ЗПГ на 18% та 27% відповідно.

Ключові висновки

У грудні місячні доходи Росії від експорту викопного палива дещо знизились порівняно з попереднім місяцем, на 2% — до 500 млн євро на день. Це другий найнижчий показник з часів повномасштабного вторгнення в Україну.
Франція та Іспанія у грудні збільшили імпорт російського ЗПГ на 18% та 27% відповідно.
У грудні 2025 року, станом на кінець місяця, 93 «тіньові» судна здійснювали діяльність під фальшивими прапорами. Так само під фальшивими прапорами 26 суден доставили російську сиру нафту та нафтопродукти на суму 0,8 млрд євро.
Трохи менше половини обсягу російської нафти (46%), транспортованої танкерами під фальшивими прапорами (1 млн тонн, на суму 380 млн євро), пройшло через Данські протоки — задіявши лише 13 суден.
Китайський імпорт російської сирої нафти, транспортованої морем, зріс на 23% проти попереднього місяця, що відповідає збільшенню загального імпорту нафти на 11%. Російська сира нафта зазнала найбільшого зростання у грудневих поставках до Китаю, при цьому імпорт російської сирої нафти марки ESPO (Східний Сибір–Тихий океан) збільшився до найвищого рівня за чотири місяці.
Індійський імпорт російської сирої нафти різко скоротився на 29% порівняно з попереднім місяцем до найнижчого рівня з моменту запровадження політики обмеження ціни. Це падіння відбулося попри незначне зростання загального імпорту.
Падіння було спричинене різким скороченням імпорту з боку НПЗ в Джамнаґарі (-49%), а також з боку державних НПЗ (-15%) у грудні.
Росія легко обходила санкції, пов’язані з юридичними особами, та обмеження цін за допомогою засобів спеціального призначення (англ. special purpose vehicles, SPVs) і зростання «тіньового» флоту. Тому CREA пропонує запровадити повну заборону морських послуг, спрямовану на фізичну інфраструктуру експорту та закриття цих лазівок і встановлення єдиних обмежень на доходи від російської нафти на основі обсягів.

Тенденції щодо загального доходу від експорту

У грудні місячні доходи Росії від експорту викопного палива дещо знизились порівняно з попереднім місяцем, на 2% — до 500 млн євро на день. Це другий найнижчий показник з часів повномасштабного вторгнення в Україну. Місячні обсяги експорту також зазнали скорочення на 2% проти листопада.
Загальні доходи від експорту сирої нафти зменшились на 12% до 198 млн євро на день. Це пов’язано насамперед із падінням доходів від транспортованої морем сирої нафти на 16%, до 139 млн євро на день. Скорочення доходів майже повністю накладалось на подібне зниження обсягів експорту на 12%.
Доходи від експорту сирої нафти трубопроводами зросли на 2%, як порівняти з попереднім місяцем, до 59 млн євро на день.
Доходи від ЗПГ збільшились на 13% до 48 млн євро на день, що відповідає зростанню експортних обсягів на 16% — це найвищий показник у 2025 році.
Доходи від трубопровідного газу підскочили на 17% до 70 млн євро на день.
Доходи від морського експорту нафтопродуктів збільшились на 10% проти листопада, забезпечуючи Росії 116 млн євро на день.
Доходи від продажу вугілля зменшились на 11% порівняно з попереднім місяцем до 67 млн євро на день.

Хто купує російське викопне паливо?

Експорт викопного палива з Росії залишається висококонцентрованим, з домінуванням Китаю в закупівлях вугілля та сирої нафти, Туреччини — в закупівлях нафтопродуктів, а ЄС — в закупівлях ЗПГ і трубопровідного газу. Це свідчить про залежність Москви від вузького кола ключових покупців.
Вугілля: з 5 грудня 2022 року і до кінця грудня 2025 року Китай придбав 43% усього експорту російського вугілля. Закривали п’ятірку найбільших покупців Індія (20%), Туреччина (11%), Південна Корея (10%) і Тайвань (4%).
Сира нафта: Китай придбав 47% експорту сирої нафти з Росії, Індія — 38%, а Туреччина та ЄС — по 6%.
Нафтопродукти: Туреччина, найбільший покупець, придбала 27% експорту нафтопродуктів з Росії, за нею ішли Китай (13%), Бразилія (11%) та Індія (8%).
ЗПГ: ЄС залишався найбільшим покупцем російського ЗПГ, забезпечуючи реалізацію майже половини (49%) загального обсягу експорту ЗПГ з Росії, тоді як Китай становив 23%, а Японія — 18%.
Трубопровідний газ: ЄС був найбільшим покупцем, придбавши 35% трубопровідного газу Росії, за ним ішли Китай (31%) і Туреччина (28%).

У грудні 2025 року Китай залишався найбільшим покупцем російського викопного палива у світі, забезпечуючи Росії 48% (6 млрд євро) її експортних доходів від п’яти найбільших імпортерів. Сира нафта складала 60% (3,6 млрд євро) закупівель Китаю, вугілля — 15% (938 млн євро), а трубопровідний газ — 12% (706 млн євро). Решту його імпорту становили нафтопродукти (339 млн євро) та ЗПГ (429 млн євро).
Китайський імпорт російської сирої нафти, транспортованої морем, збільшився на 23% проти попереднього місяця, що відповідає збільшенню загального імпорту на 11%. Російська сира нафта зазнала найбільшого зростання в грудневих поставках до Китаю, при цьому імпорт російської сирої нафти марки ESPO збільшився до найвищого рівня за чотири місяці.
Китайський імпорт сирої нафти марки Urals суттєво зріс, на 15%, як порівняти з листопадом, що свідчить про вплив санкцій США. В останньому кварталі 2025 року Китай імпортував найбільше сирої нафти марки Urals починаючи з другого кварталу 2023 року.
Туреччина у грудні витіснила Індію з позиції другого за величиною імпортера, придбавши російських вуглеводнів на суму 2,6 млрд євро. Найбільшу частку становили нафтопродукти — 44% (1,1 млрд євро). Решту турецького імпорту складав трубопровідний газ (989 млн євро), сира нафта (258 млн євро) і вугілля (224 млн євро).
Хоча у грудні Туреччина збільшила загальний імпорт сирої нафти на 9%, її імпорт російської нафти знизився на 33%. Незважаючи на те, що Росія залишається найбільшим постачальником Туреччини, у грудні остання диверсифікувала свій імпорт, а Норвегія, Гайана та Ірак значно збільшили обсяги поставок до країни.
Тоді як поставки сирої нафти до НПЗ STAR, що належить SOCAR, здійснювались насамперед Росією, яка забезпечила 91% усього їх обсягу в грудні, експорт російської сирої нафти двом НПЗ Tupras суттєво скоротився. У грудні закупівлі російської сирої нафти з боку НПЗ Tupras Aliaga та Tupras Izmit різко впали на 69% проти листопада, навіть попри зростання загального імпорту на 21%. Решту майже повністю покривали поставки з Іраку.
Індія у грудні стала третім за величиною покупцем російського викопного палива, імпортувавши російських вуглеводнів на загальну суму 2,3 млрд євро. Сира нафта становила 78% закупівель Індії на загальну суму 1,8 млрд євро. Решту місячного імпорту Індії склали вугілля (424 млн євро) та нафтопродукти (82 млн євро).
Індійський імпорт російської сирої нафти помітно скоротився, на 29%, як порівняти з попереднім місяцем, до найнижчого рівня з моменту запровадження політики обмеження ціни. Це падіння відбулося попри незначне зростання загального обсягу імпорту.
Падіння зумовлювалось насамперед НПЗ у Джамнаґарі, який у грудні скоротив закупівлі із Росії вдвічі. Весь цей імпорт забезпечувала «Роснефть» — хоча й з вантажів, придбаних до того, як санкції OFAC набули чинності. Державні НПЗ у грудні також скоротили російський імпорт — на 15%.
ЄС був четвертим за величиною покупцем російського викопного палива, забезпечуючи Росії 11% (1,3 млрд євро) її експортних доходів від п’яти найбільших імпортерів. Половину цього імпорту (700 млн євро) складав ЗПГ, а решту — трубопровідний газ (342 млн євро), сира нафта (296 млн євро) та нафтопродукти (50 млн євро).
Хоча ЄС як блок був четвертим за величиною імпортером у грудні, Угорщина стала четвертою за величиною окремою країною, яка купувала російське викопне паливо. Її закупівлі склали 337 млн євро.
Саудівська Аравія була п’ятим за величиною імпортером у грудні, а загальна сума її закупівель, що складалися з нафтопродуктів, становила 328 млн євро.

У грудні 2025 року п’ять найбільших імпортерів російського викопного палива з ЄС разом заплатили Росії 1,4 млрд євро. Природний газ, на який ЄС не наклав санкції, становив 79% цього імпорту, і постачався переважно трубопроводами або у вигляді ЗПГ. Решту складала насамперед сира нафта, яка продовжує надходити до Угорщини та Словаччини південною гілкою трубопроводу «Дружба» згідно з наданим ЄС винятком. Виняток, що дозволяв Хорватії імпортувати дизельне пальне, втратив чинність 31 грудня 2025 року.
Угорщина стала найбільшим імпортером ЄС, придбавши російського викопного палива на суму 337 млн євро, а саме: сирої нафти на 130 млн євро і трубопровідного газу на 207 млн євро.
Франція була другим за величиною покупцем, імпортувавши російського викопного палива на 204 млн євро, лише ЗПГ. Французький імпорт ЗПГ збільшився на 13% порівняно з попереднім місяцем, тоді як імпорт з Росії — на 18%. Збій у роботі трубопроводу Rhone Link свідчить про те, що упродовж зими Франція матиме меншу гнучкість щодо джерел імпорту ЗПГ.
Бельгія була третім найбільшим імпортером, придбавши тільки російський ЗПГ на 204 млн євро. Бельгія зменшила імпорт ЗПГ на 23% порівняно з листопадом, причому імпорт ЗПГ із Росії — на 20%. За даними бельгійських новинних агентств, з моменту набуття чинності 14-го пакету санкцій 27 березня 2025 року імпорт Бельгії через порт Зебрюгге зріс на 76%.
Іспанія, яка посідала четверте місце, придбала російського викопного палива на суму 203 млн євро — тільки ЗПГ. Тоді як загальний імпорт ЗПГ Іспанією зменшився на 15% проти попереднього місяця, її імпорт зі Сполучених Штатів та Росії у грудні зріс на 21% та 27% відповідно.
Словаччина була п’ятим найбільшим імпортером, придбавши російських вуглеводнів на 451 млн євро. Сира нафта, що постачалася трубопроводом «Дружба», становила 37% від загального обсягу на суму 130 млн євро, а трубопровідного газу країна придбала на 285 млн євро.

У грудні п’ять НПЗ в Індії, Туреччині та Брунеї, які використовують російську сиру нафту, експортували нафтопродуктів на суму 943 млн євро до країн, що наклали санкції. Серед імпортерів цих НПЗ були ЄС (436 млн євро), США (189 млн євро), Сполучене Королівство (34 млн євро) та Австралія (283 млн євро). За попередніми оцінками, з російської сирої нафти було вироблено цієї продукції на суму 274 млн євро.
Порівняно з попереднім місяцем експорт НПЗ до країн, що запровадили санкції, скоротився на 9%. Зменшення відбулося передовсім за рахунок ЄС та Сполученого Королівства, місячний імпорт яких знизився на 26% та 53% відповідно.
На відміну від цих двох країн, експорт до Австралії (284 млн євро) у грудні підвищився на 9%. Найбільшими експортерами до Австралії стали НПЗ у Джамнаґарі (Індія) (132 млн євро) та НПЗ Хенгі (Бруней) (116 млн євро).
Експорт до США зріс на 121% і склав 189 млн євро. Він надходив із НПЗ у Джамнаґарі та НПЗ Tupras Aliaga (Туреччина).

Як змінюються ціни на нафту?

У грудні 2025 року середня ціна російської нафти марки Urals знизилась на 6% до 51,9 дол. США за барель, втім перевищуючи нову граничну ціну 47,6 дол. США за барель.
Нижча гранична ціна, запроваджена ЄС, Сполученим Королівством, Канадою, Норвегією, Швейцарією та Австралією, набула чинності 3 вересня 2025 року. До 18 жовтня 2025 року діяв перехідний виняток, дозволяючи виконувати контракти, які (i) були підписані до 20 липня 2025 року та (ii) на момент укладання відповідали попередньому граничному рівню в 60 дол. США.

У грудні знижка на нафту марки Urals зросла аж на 14% проти листопада, досягнувши середнього рівня 9,37 дол. США за барель порівняно із маркою Brent.

Попри західні санкції підсанкційні танкери продовжують перевозити левову частку російської сирої нафти

У грудні морський експорт російської сирої нафти зріс на 10%. Обсяги перевезень танкерами країн G7+ зросли на 8%, а «тіньовими» суднами, що перебувають під санкціями, — на 12%. При цьому танкери країн G7+ у грудні перевезли 43% російської сирої нафти та нафтопродуктів.
У грудні танкери країн G7+ забезпечили 26% експорту російської сирої нафти, тоді як непідсанкційні «тіньові» танкери — 6% від загального обсягу. Найбільшу частку, 68%, перевезли підсанкційні «тіньові» танкери.
Щодо нафтопродуктів, залежність Росії від танкерів країн G7+ вища: у грудні вони транспортували 74% російських нафтопродуктів. «Тіньові» судна, що перебувають під санкціями, перевезли 18% від загального обсягу російських нафтопродуктів, тоді як ті, що не перебувають, — 7%.

У грудні 2025 року, станом на кінець місяця, 93 «тіньові» судна здійснювали операції під фальшивими прапорами. Так само під фальшивими прапорами 26 танкерів доставили російську сиру нафту та нафтопродукти на суму 0,8 млрд євро.
Трохи менше половини обсягу російської нафти (46%), транспортованої танкерами під фальшивими прапорами (1 млн тонн, на суму 380 млн євро), пройшло через Данські протоки — задіявши лише 13 суден.

«Тіньові» танкери створюють значні ризики для екології та ефективності санкцій

У грудні 2025 року російську сиру нафту та нафтопродукти експортували 338 суден. З них 206 були танкерами країн G7+, а решта 132 — «тіньовими» танкерами. Крім того, 57 цих «тіньових» танкерів мали вік щонайменше 20 років.
Найстаріше судно, яке перевозило російську нафту в грудні, було побудоване 38 років тому.
Старіші «тіньові» танкери, що транспортують російську нафту через води ЄС, створюють екологічні та фінансові ризики через свій вік, недостатнє технічне обслуговування та неадекватне P&I-страхування (захист і відшкодування). У разі розливу нафти або аварії прибережні держави можуть зіткнутися зі значними витратами на очищення та негативними наслідками для своїх морських екосистем.
Для платників податків прибережних країн вартість очищення та компенсації внаслідок розливу нафти з танкерів із сумнівним страхуванням може становити понад 1 млрд євро.

За попередніми оцінками, у грудні 2025 року у водах ЄС було здійснено STS-трансфери російської нафти на суму 176 млн євро.
За обсягами більшість STS-трансферів забезпечили Болгарія (38%), Кіпр (32%) та Мальта (16%).
Щоденні трансфери складали в середньому 6 млн євро, що на 30% менше, ніж попереднього місяця. 97% цих трансферів забезпечили танкери країн G7+, а решту — «тіньові» судна, що часто не мають страхування або зареєстровані під зручними прапорами.

Як союзники України можуть продовжувати «закручувати» гайки?

Доходи Росії від експорту викопного палива впали після запровадження санкцій, заразом обмежуючи можливості Путіна фінансувати повномасштабне вторгнення в Україну. Втім потрібно зробити набагато більше, щоб обмежити як доходи Росії від експорту, так і військовий бюджет Кремля.

Заборонити країнам G7+ надавати морські послуги для перевезення російської нафти

Запровадження граничної ціни на нафту не змогло забезпечити тривале обмеження експорту російської сирої нафти, створюючи лише короткочасні та вибіркові наслідки для нафти марки Urals і залишаючи інші марки та експортні канали практично поза впливом. Ціни на нафту марки Urals опустилися нижче за граничну ціну в 60 дол. США лише наприкінці 2022 та на початку 2023 року, перш ніж знову відновитись, тоді як торгівля нафтою марки ESPO — через її структурну орієнтацію на ринки Китаю і Тихоокеанського регіону — постійно здійснювалась за ціною, значно вищою за граничну.

Водночас Росія створила великий «тіньовий» флот, що нині забезпечує більшу частину експорту сирої нафти, зменшуючи залежність країни від західних послуг. У грудні танкери країн G7+ перевезли лише 26% російської сирої нафти, тоді як підсанкційні «тіньові» судна — 68%. Цей зсув демонструє, що запровадження граничної ціни не обмежило обсяги експорту та не завадило Росії продавати нафту за ціною, вищою за граничну, через альтернативні логістичні шляхи та альтернативних покупців.

В контексті нафтопродуктів, ситуація ще більше вказує на неефективність обмеження цін. Коли йдеться про їх експорт, Росія залишається дуже залежною від танкерів країн G7+, які у грудні перевезли 74% обсягів нафтопродуктів. Втім запроваджені граничні ціни на цю продукцію настільки високі — до 100 дол. США за барель для преміальних продуктів, — що вони рідко спричиняли зниження ринкових цін і, відповідно, не обмежували доходи.

Широко використовуючи посередників та SPV, що юридично виключають з експортних операцій підсанкційних виробників, як-от «Роснефть» та «Лукойл», Росія здатна продовжувати експортувати як нафту, так і нафтопродукти, при цьому формально дотримуючись санкцій.

Такі тенденції свідчать про можливість легко обходити санкції, пов’язані з юридичними особами, та обмеження цін за допомогою SPV і зростання «тіньового» флоту. Тому CREA пропонує запровадити повну заборону морських послуг, спрямовану на фізичну інфраструктуру експорту та закриття цих лазівок і встановлення єдиних обмежень на доходи від російської нафти на основі обсягів.

Обмежити зростання «тіньового» флоту та посилити заходи, спрямовані проти лазівок у нафтопереробці

Часте застосування санкцій до російських «тіньових» суден зумовило повернення Росії до використання танкерів, що належать країнам G7+ або застраховані в них, для перевезення своєї нафти. Проте російські «тіньові» танкери досі контролюють транспортування російської сирої нафти. Крім того, чимало суден, на які накладено санкції, продовжують постачати нафту до портів по всьому світу, при цьому особливо часто порушуючи санкції ЄС та Сполученого Королівства. Країнам, що запровадили санкції, слід узгодити списки суден та парадигми правозастосування для посилення впливу на діяльність останніх.
Прибережним державам необхідно активізувати зусилля щодо моніторингу, інспекції та затримання суден «тіньового» флоту, що не мають права на законний прохід, як-от ті, яким бракує прапора чи які незаконно простоюють або загрожують безпеці. Органи влади мають забезпечувати дотримання та вдосконалення екологічного та навігаційного законодавства у своїх територіальних водах, проводячи розслідування щодо підозрілих суден і висаджуючись на них, коли для цього є підстави. Екіпажі, причетні до злочинної діяльності, слід притягувати до відповідальності, а на судна та персонал, що не відповідають вимогам, мають видаватись міжнародні ордери на арешт.
У своєму 18-му пакеті санкцій ЄС заборонив імпорт «нафтопродуктів, вироблених із російської сирої нафти». Пакет забороняє імпорт з країн, які є «чистими імпортерами» сирої нафти. Статус «чистого експортера» не перешкоджає імпорту та переробці сирої нафти російського походження, особливо в юрисдикціях із гнучкою або непрозорою практикою постачання сирої нафти. Щоб усунути цю прогалину в правозастосуванні, винятки слід застосовувати на рівні нафтопереробних заводів, а не усієї держави. Під імпортні обмеження мають підпадати нафтопродукти, вироблені на підприємствах, які переробляли російську сиру нафту упродовж останніх шести місяців, незалежно від заявленого походження кінцевого продукту та чистої експортної позиції країни, що приймає.
Винятки, надані таким країнам, як Сполучене Королівство, США, Канада, Норвегія та Швейцарія, створюють можливості для реекспорту нафтопродуктів, вироблених з російської сирої нафти, до ЄС. Цю прогалину слід усунути, аби забезпечити всеохопність та надійність санкцій. ЄС має співпрацювати зі своїми партнерами, заохочуючи їх також заборонити імпорт нафтопродуктів із НПЗ, що використовують російську сиру нафту.
Слід заборонити експорт імпортованих нафтопродуктів чи продуктів нафтохімічної промисловості зі сховищ або реекспортних хабів у країнах, які не наклали санкції, але отримували російську нафту упродовж попередніх шести місяців, до юрисдикцій, що запровадили санкції. Такі заходи мають запобігти приховуванню реекспортними хабами походження імпортованих ними російських нафтопродуктів, які потім перевозяться до країн, що наклали санкції, зокрема підозрілим випадкам, що спостерігаються в Туреччині та Грузії.

Посилити забезпечення дотримання санкцій та моніторинг порушень

Попри явні докази порушень, правоохоронні органи мають посилити застосовування штрафних санкцій проти перевізників, страховиків і власників суден, і ця інформація повинна бути загальнодоступною. Покарання суб’єктів-порушників підвищують передбачуваний ризик бути спійманим і діють як стримуючий фактор.
Покарання за порушення політики обмеження ціни мають бути значно суворішими. Нинішні санкції передбачають 90-денну заборону суднам надавати морські послуги з моменту порушення політики обмеження ціни, що є надто легким покаранням. Потрібно штрафувати судна та забороняти їм надавати послуги назавжди, якщо їх визнають винними в порушенні санкцій.
Країни G7+ мають заборонити STS-трансфери російської нафти у водах країн G7+. STS-трансфери, які здійснюються старими «тіньовими» танкерами із сумнівною документацію про технічне обслуговування та сумнівним страхуванням, породжують екологічні та фінансові ризики для прибережних держав і забезпечують Росії логістику для експорту великих обсягів сирої нафти. Прибережні держави повинні вимагати від ймовірно «тіньових» нафтових танкерів, які транспортують російську нафту через їхні територіальні води, надання документів, що підтверджують наявність адекватного морського страхування. Якщо ймовірно «тіньові» танкери не можуть цього зробити, їх слід додавати до санкційних списків OFAC, Сполученого Королівства та ЄС. Така політика здатна обмежити можливості Росії транспортувати свою нафту «тіньовими» танкерами, на які вимога дотримання політики обмеження ціни на нафту не поширюється.
Для посилення законності морських операцій Міжнародна морська організація (ІМО) має переглянути свої рекомендації щодо підвищення прозорості морського страхування. ІМО має зобов’язати держави прапора вимагати від судновласників та страховиків публічно розкривати ключову фінансову інформацію, зокрема дані про платоспроможність страховиків, кредитні рейтинги визнаних агентств та перевірені аудиторами фінансові звіти. Морські органи прибережних держав повинні мати юридичне право затримувати танкери (і навіть заохочуватися до цього), які плавають під фальшивими прапорами, створюючи загрозу для довкілля та безпеки.

Пов’язані звіти:

Примітка щодо методології:
Ці щомісячні звіти використовують методологію CREA для відстеження перевезення викопного палива.
Дані, які використовуються для щомісячних звітів, беруться як зріз станом на кінець кожного місяця. Дані про торгівлю нафтою та її перевезення переглядаються та перевіряються суб’єктами, що їх надають, протягом місяця. Для забезпечення точності ми щомісяця відповідно оновлюємо ці перевірені дані. Це означає, що у наших оновлених наступних щомісячних звітах дані за попередній місяць можуть відрізнятися. Для забезпечення узгодженості ми не змінюємо звіти за попередні місяці, але розглядаємо найновіші звіти як такі, що містять найточніші дані щодо експортних доходів і обсягів.
Значення щоденних обсягів доходів Росії від товарів, що використовуються у цих звітах, розраховуються як середнє за методологією CREA для ціноутворення.
Кількість суден під фальшивими прапорами за місяць розраховується на основі оцінки стану на кінець місяця. Тобто для кожного місяця враховуються судна, що станом на кінець місяця востаннє змінили свій прапор саме на фальшивий.
При цьому ми не враховували кількість разів проходження під фальшивими прапорами за місяць (зокрема, внаслідок зміни фальшивого прапора на підтверджений або зміни одного фальшивого прапора на інший). Значення має лише найновіший статус прапора на кінець місяця.
Для розрахунку обсягів та вартості перевезень суднами під фальшивими прапорами, що проходять через Данські протоки, ми припускаємо, що судна, які завантажуються з північних і західних портів Росії (Усть-Луга, Приморськ, Висоцьк, Санкт-Петербург, Мурманськ, Архангельськ, Калінінград), мають проходити через Данські протоки.
CREA оновив свої оцінки наслідків переглянутої і зниженої граничної ціни порівняно із лютим 2025 року. Ці цифри точніше відображають втрати доходів, яких могла б зазнати Росія. Через виявлену нами помилку, що хибно маркувала товари в нашій моделі, наші попередні дані суттєво недооцінювали вплив нижчої граничної ціни.