Заборона ЄС на російську нафту: чому це важливо та що далі

З 5 грудня 2022 року ЄС і Сполучене Королівство забороняють морський імпорт сирої нафти з Росії, що на сьогодні є найбільш вагомим кроком для припинення надходжень від експорту викопного палива, що фінансує та сприяє варварському вторгненню Росії в Україну. У 2021 році 30% нафти, що споживається в ЄС, надійшло з Росії — ЄС придбав понад 50% російського експорту.

Заборона ЄС на морський імпорт нафти з Росії є першою справді значною санкцією, будь-ким і будь-де накладеною на імпорт нафти чи газу з Росії. Раніше ЄС заборонив імпорт вугілля, що було значним кроком, але з менш серйозними економічними наслідками.

Росія як ніколи залежить від доходів від нафти, оскільки податкові надходження з інших джерел впали через санкційний вплив на економіку, а доходи від експорту газу обвалилися. Наразі уряд живе за рахунок величезних надходжень, отриманих на початку цього року від експорту газу та нафти до Європи після стрибка цін. Коли ці надходження буде витрачено, протягом наступних кількох місяців подальше падіння доходу почне загострюватись.

ЄС історично був основним покупцем російської нафти й залишався ним до листопада 2022 року. Вже до набуття забороною чинності, небажання європейських покупців купувати російську нафту спричинило впровадження 20–30% знижок на неї. Через падіння цін на нафту в листопаді та збереження знижок, ціни на російську нафту впали до 60–65 доларів за барель. Разом із сильним рублем вони призвели до того, що деномінована в рублях ціна досягла найнижчої точки з моменту свого падіння під час COVID-19 у 2020 році.

Більша частина цієї ціни, приблизно 50 дол., потрапляє безпосередньо в російську державну скарбницю через податок на видобуток корисних копалин і вивізне мито. ЄС і G7 також запроваджують механізм граничної ціни, який, як перший крок, має на меті знизити ціну нижче за 60 доларів. Ціна на такому рівні, якщо вона буде успішно впроваджена, змусить Росію знизити податки в розрахунку на барель. Необхідно швидко й поступово знизити граничну ціну, щоб скоротити податкові надходження в Росії.

У листопаді експорт російської нафти відновився, бо в останню мить Німеччина та Італія почали її закуповувати

З жовтня по листопад обсяги експорту нафти з Росії та її відповідні доходи зросли, що є першим місячним зростанням із липня. Основним драйвером став експорт до Європи, який збільшився вперше з березня, хоча й залишився нижче рівня листопада 2021 року.

Зростання експорту до ЄС було зумовлене Німеччиною та Італією, які, вочевидь, вирішили здійснити закупівлі в останню мить перед початком заборони на імпорт нафти. Через збільшення імпорту цими двома країнами ЄС залишився найбільшим покупцем російської нафти в листопаді, до останнього моменту перед набуттям чинності заборони. Така ситуація засвідчує важливість заборони ЄС.

Експорт ЗПГ впав вперше з початку вторгнення, оскільки газові сховища ЄС були заповнені в жовтні. Експорт до Китаю також знизився.

За винятком Німеччини та Італії, перелік країн, які збільшили імпорт нафти з Росії, демонструє, ким Росія спробує заповнити прогалину, яка утвориться після припинення імпорту країнами ЄС: у листопаді Китай, Індія, Об’єднані Арабські Емірати, Туреччина, Малайзія та Сінгапур придбали російської нафти більше, ніж у жовтні.

Незважаючи на падіння цін, у жовтні-листопаді Росія здійснила експорт нафти за межі ЄС і Сполученого Королівства на суму приблизно 18 млрд дол., що свідчить про необхідність суттєвого зниження граничної ціни на російську нафту задля обмеження доходів країни.

Гранична ціна застосовується до танкерів, що належать або застраховані в ЄС, Сполученому Королівстві, інших країнах G7 і Австралії. Щоб обійти граничну ціну, російським експортерам доведеться залучити багато додаткових танкерних потужностей, на які ця політика не поширюється. У листопаді більша частина російської нафти та нафтопродуктів продовжували транспортуватися танкерами, які належать і/або застраховані в Європі, що свідчить про те, що поки що Росія не досягла успіху в пошуку альтернативних постачальників послуг з доставки та страхування. Така ситуація демонструє, наскільки потужним набором інструментів володіє коаліція за обмеження ціни, щоб знизити російські нафтові доходи шляхом зниження граничної ціни.

Що далі?

Оскільки ЄС і Сполучене Королівство нарешті припиняють імпорт російської сирої нафти, велике питання полягає в тому, яку частину попиту Росія зможе компенсувати, знайшовши інших покупців, і за якою ціною. Щоб переконати інших покупців купувати більше, російським продавцям, імовірно, потрібно буде збільшити знижку, яку вони пропонують на тлі міжнародних цін.

Союзники України прагнуть знизити ціну ще більше, встановивши граничну ціну на всю російську нафту, що перевозиться танкерами, які належать, застраховані або фінансуються компаніями з країн ЄС і G7, а також з інших країн, що приєдналися до коаліції.

Оскільки імпорт нафтопродуктів до ЄС дозволено до 5 лютого 2023 року, російські експортери можуть компенсувати падіння експорту сирої нафти за рахунок збільшення експорту нафтопродуктів до ЄС.

Лише в жовтні-листопаді Росія заробила приблизно 18 млрд дол. на експорті сирої нафти за межами ЄС і Сполученого Королівства. Заборона на імпорт нафти, найімовірніше, призведе до збільшення цього експорту, навіть якщо загальні доходи Росії знизяться внаслідок заборони. Ось чому необхідна дієва гранична ціна.

Основними наступними кроками мають бути:

  • Найважливішим способом подальшого скорочення експортних доходів Росії буде поступове зниження граничної ціни на нафту. Російський уряд стягує податки з різниці між витратами на виробництво й транспортування нафти та ціною продажу, тому зниження граничної ціни до рівня, близького до собівартості виробництва, позбавить уряд можливості фінансувати війну за рахунок доходів від нафти.
  • Гранична ціна може, наприклад, переглядатися та знижуватись щоразу, коли Росія здійснює певні військові злочини, як-от напади на енергетичну інфраструктуру України.
  • Необхідно постійно моніторити дотримання заборони на імпорт і граничної ціни, а також спроби Росії їх обійти. Наприклад, якщо Росії вдасться залучити танкери, на які не поширюється політика граничних цін, наступним кроком мали б стати санкції щодо всіх суден, які перевозять російську нафту, не дотримуючись граничних цін. Таким суднам слід безстроково заборонити заходити в порти ЄС або G7, незалежно від зміни власності. Це б створило потужний стимул для виконання вимог.

Іншою сферою впливу є імпорт ЗПГ, на який досі немає обмежень. Росія припинила постачання газу в Європу, намагаючись перетворити постачання енергії на зброю, однак європейські покупці скупили весь російський ЗПГ, який могли, до жовтня, коли сховища газу заповнились настільки, що вже забракло місця його зберігати.

Слідкуйте за нашим трекером нафтових санкцій тут, щоб стежити за тенденціями, потоками та динамікою поставок нафти з Росії.

Щодо української версії: Цей документ був спочатку опублікований англійською мовою. Було зроблено все можливе, щоб забезпечити точний переклад. У разі можливих розбіжностей чи не точностей, звертайтеся за уточненнями до Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA): https://energyandcleanair.org/.